Повідомляю вам, що у Верховному Суді України склалося та діє злочинне угруповання – так звана банда Барсукової, до складу якої входять кілька суддів судової колегії ЗСУ з цивільних діл. Ця банда спеціалізується на незаконному скасуванні абсолютно законних рішень, ухвалених судами нижчих інстанцій, зокрема апеляційних судів. (н.д. справа з електроенергії (301  id = 33898 ухвала банди)).

Луспенік Д.Д. та інші. 

Юрій Свірко журналіст, консультант з медійних, фінансових, мовних та юридичних питань

Банда Барсукової у Верховному суді – тест для Медведька, Ющенка та Литвина. "Бандитам - ордені", ТАК!?

18 листопада 2009, 00:05

1. Генеральному прокурору України

2. Президентові України

3. Голові Верховної Ради України

Свірка Юрія Вікторовича

(адреси для відповіді: а.с. 203-В,

Головпоштамт, Київ, 01001)

ЗАЯВА.

Повідомляю вам, що у Верховному Суді України склалося та діє злочинне угруповання – так звана банда Барсукової, до складу якої входять кілька суддів судової колегії ЗСУ з цивільних діл. Ця банда спеціалізується на незаконному скасуванні абсолютно законних рішень, ухвалених судами нижчих інстанцій, зокрема апеляційних судів.



Так, 28 жовтня 2008 року суддя Верховного Суду України Барсукова В.М., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Україна" на рішення апеляційного суду м. Києва від 6 серпня 2008 року, встановила, що касаційна скарга подана з дотриманням вимог ст.ст. 324-326 ЦПК України, та ухвалила відкрити касаційне провадження у справі за іском до ТОВ "Комерсант-Україна" про поновлення на роботі, стягнення заробітної платні та відшкодування моральної шкоди. Також ухвалою Барсукової було припинено виконання рішення апеляційного суду м. Києва від 6 серпня 2008 року про поновлення на роботі, стягнення заробітної платні та відшкодування морального вреду.

Пункт 4 ст. 326 ЦПК України визначає: "До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника". На момент подання (9 вересня 2008 року) представником Войтовим О.А. касаційної скарги від імені ТОВ "Комерсант-Україна" зазначеного ТОВ вже майже рік – з 24.12.2007 року – не було, а відповідно довіреність від 15 січня 2007 року, додана до касаційної скарги, була недійсною.

Верховний Суд двічі отримував листові заяви з вимогою переглянути ухвалу судді Верховного Суду України Барсукової В.М. від 28 жовтня 2008 року у зв"язку з нововиявленими обставинами, проте сама суддя Барсукова своїми ухвалами двічі у цьому перегляді відмовила – 2 грудня 2008 року та 11 лютого 2009 року. Зокрема, разом зі своєю ухвалою від 2 грудня 2008 року повернула позивачу не лише заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, а й два примірники заперечень позивача від 13 листопада 2008 року на касаційну жалобу відповідача у справі N6-6909ск08

. не відповідала вимогам п. 4 ст. 326 ЦПК, відмовила позивачу у праві долучити до матеріалів справи докази її незаконності, скасувала всі попередні рішення та передала справу на новий розгляд до Печерського районного суду, що означає ще кілька років судової тяганини для позивача.

Незаконність ухвали ВСУ від 2 вересня 2009 року підтверджується, зокрема, таким її фрагментом: "Стягуючи середній заробіток за годину вимушеного прогулу за період з 28 вересня 2006 року до 6 серпня 2008 року на суму 72 654 грн. 89 коп. та 1 тис. грн . на відшкодування моральної шкоди, суд не з"ясував, чи є вина відповідача у несвоєчасному повідомленні ОСОБА_1 про звільнення її з роботи та неповернення трудової книжки, належним чином не перевіривши доводи ТОВ "Комерсант-Україна" про відсутність відомостей про місце находження позивачки". Це рішення означає індульгенцію будь-якому роботодавцю на

повідомлення його про жодну адресу.

І. Охрімчук.

Керівництво Верховного Суду намагається сховати факт ухвалення незаконного рішення. За дорученням голови ЗСУ В.Онопенко 30 вересня 2009 р. листом за N6-3792 09 заступник голови ВСУ А.Ярема написав: "Перевіркою викладених у заяві фактів встановлено, що ухвалою судді Верховного Суду України від 28 жовтня 2008 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Україна" на рішення апеляційного суду м. Києва від 6 серпня 2008 року... Викладені Вами аргументи щодо порушень, допущених суддею під час розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Україна", не знайшли свого підтвердження".

Тобто цим листом визнано, що з жовтня 2008 року розглядалася касаційна скарга ТОВ, якого насправді не існує з грудня 2007 року! Водночас, заступник голови ВСУ стверджує, що аргументи не знайшли свого підтвердження, і тим самим приховує злочин.

6 жовтня 2009 року суддя Барсукова ухвалила чергову ухвалу N6-3792сно09, якою відказала позивачу у прийнятті заяви про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ від 2 вересня 2009 року, оскільки, на думку Барсукової, "постановлена ​​колегією суддів Судової палати справах Верховного Суду України ухвала від 2 вересня 2009 року не може бути визнана об"єктом перегляду у зв"язку з нововиявленими обставинами на підставі ст. 361 ЦПК України.

23 вересня 2009 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі головуючого Гнатенка О.В. (він же голова цієї судової палати ЗСУ), суддів Балюка М.І., Григор"євої Л.І., Барсукової В.М. та Косенка В.Й., розглянувши у судовому засіданні справу за іском ОСОБА_1 до комунальної установи "Пологівська районна дитяча школа мистецтв Пологівської районної ради Запорізької області" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за годину вимушеного прогулу, постановила чергову незаконну ухвалу про скасування цілком законного рішення апеляційного суду.

Зокрема, колегія суддів за участь Барсукової та голови палати Гнатенка послалася на юридично неписьменний п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій, затвердженого спільним наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінфіну України від 28 червня 1996 року N43, який визначає , що звільнення з роботи за сумісництвом проводитиметься з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником чи обмеження сумісництва у зв"язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Цей пункт 8 підзаконного Положення стосується лише невиплати вихідної допомоги, оскільки в п. 6

йдеться про оплату відпустки, а в п. 7 про виплату надбавок чорнобильцям. колегія зазначила: "Згідно із вимогами ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди органу первичної профспілкової організації допускається у разі звільнення з суміщувальної роботи у зв"язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв"язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством".

Тим самим Верховний Суд України фактично скасував рішення Конституційного Суду України щодо конституційного звернення Вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації" , використаного в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України (право про профспілку, що діє на підприємстві, від 29 жовтня 1998 року, N 1-31/98, N 14-рп/98), де зазначено:

"Права, обов"язки та гарантії працівників закріплено в Кодексі законів про працю України, в якому, в частности, встановлено правову захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу та незаконного звільнення. Однією з правових гарантій від незаконного звільнення є встановлені законом обмеження щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, відповідно до статті 43 Кодексу законів про працю України звільнення працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Винятки з цього правила наведені у статті 43-1 Кодексу законів про працю України. Зокрема, звільнення працівника без згоди профспілкового органу допускається, якщо він не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації, або коли професійної спілки взагалі немає".

Крім того, Мінпраці України ще 06.08.2007 надіслало лист N 199/ 06/186-07:

Передбачений статтею 43-1 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) особливий порядок звільнення працівника (без попередньої згоди профспілкового органу у разі розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу) з суміщуваної роботи працівника, який не є сумісником, а також у зв"язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством, не встановлює підстави для звільнення, а містить перелік випадків, коли як виняток із загального правила статті 43 КЗпП, що визначає необхідність отримання попередньої згоди виборного органу профспілкової організації на звільнення працівників з ініціативи роботодавця, таке звільнення може бути здійснене без згоди виборного органу.

Незаконність ухвали ВСУ від 23 вересня 2009 року також підтверджується наступним її фрагментом: "Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що робота позивачки за сумісництвом у зв"язку з її звільненням з основного місця роботи не стає автоматично її основним місцем роботи, є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. робота стає основною. 

Натомість зазначені судді ВСУ не керуються ані логікою, ані нормами законів чи моралі. В.Мазурка – відхилив касаційну скаргу та признав законним рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2008 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 4 липня 2008 року.

Зокрема, у рішенні Білоцерківського суду від 15.04.2008 прямо цитується: "Як роз"яснено в листі Мінпраці та соціальної політики України від 06.08.2007 року N199/06/186-07, передбачених ст.43-1 КЗпП особливий порядок звільнення працівника встановлює підстави для звільнення, а містить перелік випадків, коли як виняток із загального правила ст.43 КЗпП, що визначає необхідність отримання попередньої згоди виборного органу профспілкової організації на звільнення працівника з ініціативи роботодавця, таке звільнення може бути здійснене без згоди виборного органу"

. , судді Косенку принаймні з грудня 2008 року достеменно відомо про лист Мінпраці від 06.08.2007, який підтверджує рішення Конституційного Суду від 29.10.1998. поновлення на роботі шляхом незаконного скасування рішення апеляційного суду саме на підставі ст. 43-1 КЗпП.

Ухвалою від 2 листопада 2009 року інший член банді Барсукової – суддя ЗСУ Гуменюк В.І. - постановивши відмовити в відкритті касаційного провадження:

"Касаційна скарга необґрунтована. Доводь скарги на висновки суду не спростовують. Передбачених законом підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права не встановлено. Керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України, постановивши: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Свірка Юрія Вікторовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 30 вересня 2009 року за іском Свірка Юрія Вікторовича до Представництва компанії "Ройтерс Лімітед" в Україні Ройтерс Лімітед" про відновлення строків для звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за годину вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди".

По-перше, українське законодавство не знає такого поняття, як "передбачені законом підстави неправильного застосування норм матеріального права" – такі підстави передбачені не законом, а практикою банді Барсукової у Верховному Суді та особисто судді Гуменюка.

По-друге, оцінка моєї касаційної скарги як необґрунтованої є абсолютно суб"єктивною, це особиста думка судді Гуменюка, тому, передбачаючи такий розвиток подій, в тексті касаційної скарги я просив "на підставі ч. 4 ст. 328 ЦПК відкрити касаційне провадження, оскільки було порушено ст. 33 ЦПК та багато інших норм процесуального та матеріального права при ухвалі Верховного Суду України від 27.05.2009". Частина 4 ст. 328 ЦПК визначає: "Неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обґрунтованості касаційної скарги".

По-третє, судді ЗСУ, які, очевидно, не входять до банді Барсукової, а саме Пшонка М.П., ​​Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Мазурок В.А., Перепічай В.С ., ухвалою Верховного Суду України від 27 травня 2009 року скасовано попередню ухвалу апеляційного суду міста Києва від 13 травня 2008 року в справі за моїм позовом до Рейтеру з таких причин: "Суд узагалі не перевірив законність і обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції апеляційної скарги; не навів жодних мотивів прийнятого ним рішення; не вказав будь-яких обставин, які б опитували доводи скарги". Проте апеляційний суд міста Києва 30 вересня 2009 року, при ухвалі Верховного Суду України від 27 травня 2009 року про те, "що апеляційний суд не виконав своїх обов"язків, визначених законом ", знову порушивши закон та постановивши ухвалу, повторно не розглянувши аргументи моєї апеляційної скарги та навіть не зробивши на ці аргументи конкретні посилання з мотивацією, чому цей чи інший аргумент не може бути взято до уваги.

По-четверте, факт грубого порушення норм процесуального права підтверджується тим, що в ухвалі апеляційного суду від 30.09.2009 зазначено: "Судом на підставі ст. 33 ЦПК України було здійснено заміну неналежного відповідача Київського бюро "Ройтерс Лімітед" на належного представника Компанії "Рой Лімітед" в Україні". Проте ст. 33 ЦПК визначає: "1. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред"явлено не до тієї особи, яка має відповідати за іском, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. 2. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку". Мого клопотання про заміну не було, після заміни справа спочатку не розглядалася.

По-п"яте, суддя Шевченківського районного суду В. Волошин та відповідачі підтасували факти та незаконно замінили відповідача, хоча у матеріалах справи надана на запит Шевченківського суду з МЗС України копія листа Рейтер з Лондона, датованого июнем 1996 року, з проханням акредитувати мене саме як кореспондента Київського бюро Рейтер. Цей лист підтверджує існування бюро Рейтер у Києві в червні 1996 року вже після реєстрації представництва Рейтер у Києві в жовтні 1995 року, а суди свідомо проігнорували цей лист і помилково вирішили, що "одночасне існування Представництва і Бюро є неприпустимим".

По-шосте, ці розбіжності підтвердила навіть сама колегія суддів апеляційного суду, оскільки в останньому абзаці 3-ї сторінки ухвали йдеться: "З квітня 1996 року зі всіма працівниками Представництва "Ройтерс Лімітед" укладався контракт відповідно до вимог ч. 3 ст. 21 КЗпП України та відповідно до типової форми а.с. 79-82 т. 1 проте в контракті роботодавцем виступає Київське бюро агентства "Ройтер"

. зазначив, що "суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зовну заяву до суду першої інстанції було відправлено 29 грудня 2005 року". позивач Свірко Ю.В. звернувся до суду з позовом..." Мало того, що апеляційний суд невідомо звідки взяв дату 29 грудня 2005 року, далі в абзаці написано брехню: "До цього позивач звертався до Київо-Святошинського районного суду м. Києва з вказаним позовом у квітні -травні 2005 року, однак його заява була залишена без розгляду у зв"язку з його неявкою. Я ніколи не звертався до Київо-Святошинського суду з жодною заявою у будь-якій справі.

По-восьме, суди фактично усунули Закон України "Про громадянство України", оскільки суддя Волошин зазначив у рішенні: "Судом достовірно встановлено, що на годину спірних між сторонами правовідносин позивач був особою без громадянства". Тим самим судами щодо мене анульовані зміни до закону України "Про громадянство України", які 16 квітня 1997 року – менше ніж за два місяці до мого незаконного звільнення з Рейтер – ухвалила внести Верховна Рада України.

Це лише найбільш кричущі порушення закону, про які йшлося у 23 пунктах моєї касаційної скарги. Проте суддя Гуменюк признав її необґрунтованою та відмовивши мені у праві на касаційне оскарження.

Також вчинив 20 жовтня 2009 року суддя В.Косенко, ухвалюючи ухвалу за моєю касаційною скаргою на рішення Солом"янського районного суду м. Києва від 24 січня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2009 року у справі N6-14829

, в

яких допущено чисельні порушення норм матеріального та процесуального права.  проти суддів Верховного Суду України В.Барсукової, О.Гнатенка, В.Гуменюка, Ю.Сеніна, Л.Григор"євої, Л.Охрімчук, М.Балюка, В.Косенка за статтею 375 Кримінального кодексу України "Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали чи постанови".

2. Президента України скасувати свій указ від 23 червня 2009 року N475/2009 "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України" в частині нагородження "за значний внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіон конституційних прав і свобод людини і громадянина" трьох суддів Верховного суду: БАЛЮКА Миколи Івановича та КОСЕНКА Василя Йосиповича орденом "За заслуги" ІІІ ступенів і БАРСУКОВОЇ Валентини Михайлівни орденом княгині Ольги ІІІ ступенів, оскільки такий указ дискредитує Конституцію та інститут захисту конституційних прав громадян

3... Голову Верховної Ради України провести за участю Комітету з питань правосуддя Верховної Ради ретельну перевірку постановлених зазначеними суддями рішень та ухвал та розглянути питання про звільнення їх з посад суддів Верховного Суду України за порушення присяги судді.

(Ю.Свірко)

16 листопада 2009 року.

=============================================

Как ни крышевал Онопенко банду Барсуковой (- Григорьевой-Охримчук), именно эта банда его и увольняет | Українська правда Юрій Свірко журналіст, кансультант па мэдыйных, фінансавых, моўных і юрыдычных пытаньнях Как ни крышевал Онопенко банду Барсуковой (-Григорьевой- Охримчук), именно эта банда его и увольняет 03 березня 2011, 15:29 На этой неделе все судьи ВСУ получили пакет документов, связанный с инициативой ряда их коллег выразить недоверие главе данного суда Василию Онопенко. Этот пакет включает в себя официальное уведомление о том, что 11 марта с. г. состоится заседание пленума ВСУ, где будет рассматриваться только этот вопрос. К уведомлению прилагается соответствующая повестка дня, а также протокол N1 заседания организационного комитета по проведению упомянутого пленума ВСУ. Как следует из протокола, председателем этого комитета избрана судья ВСУ Лилия Григорьева, а ее заместителем – судья ВСУ Людмила Охримчук. Под протоколом стоят подписи 19 из 49 действующих судей данного суда. Для того, чтобы увольнение Василия Онопенко с председательской должности стало реальным фактом, необходимо 25 голосов судей ВСУ. Об этом сообщили сегодня "Экономические известия": http://state.eizvestia.com/full/sudi-verhovnogo-sudane-mogut-najti-kompromiss-mezhdu-sovestyu-i-politicheskoj-celesoobraznostyu Кто же эти 19 судей? "ЭИ" решили поступить так: Поэтому "і" дадут только раскладку по палатам, которые официально, правда, не существуют в данном суде: подписи поставила вся админпалата (7 человек), 7 судей из уголовной палаты, 4 судьи из гражданской палаты и один судья – из упраздненной военной судебной коллегии ВСУ, который ныне вообще работает в Высшей квалифкомиссии судей. Экс-военный судья – это Пинчук. Две из четырех цивилистов – уже названные Л.Григорьева и Л.Охримчук. Интересно, кто же остальные двое из гражданской палаты? Будет очень смешно, если вторая сладкая парочка тоже окажется членами банды Барсуковой, о которой я тут не раз писал: 18.11.2009 00:05 _ Юрій Свірко Банда Барсукової у Верховному суді – тест для Медведька, Ющенка й Литвина. "Бандитам – ордени", ТАК!? http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/4b031e3651a58/ Це рішення означає індульгенцію будь-якому роботодавцю на звільнення працівника без повідомлення його про це на жодну адресу. Окрім судді Барсукової, незаконну ухвалу постановили судді Ю.Л. Сенін, В.І. Гуменюк, Л.І. Григор"єва, Л.І. Охрімчук. Лишь в январе 2011-го (!), после целого года интенсивной переписки с Верховным судом, зампред ВСУ А.Ярема официально признал, что судья Григорьева напортачила с 4-мя (!) определениями по одному и тому же моему делу, и теперь рассмотрение моей кассационной жалобы на февральское решение 2009 (!) года – после четвертого определения Григорьевой от 10 февраля 2010 года возвратить мне эту кассационную жалобу – будет продолжено (в феврале уже 2011-го). А ведь всего год назад позиция руководства Верховного суда в отношении моего дела и Григорьевой была иной: 13.05.2010 01:16 _ Юрій Свірко Ю.Тимошенко і хабар Верховному суду, Б.Кушнірук і держава УРКАїна, В.Стус і київські судді http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/4beb28ced0992/ Чинним законодавством (частина перша статті 50 Закону України "Про судоустрій України") до повноважень Голови Верховного Суду України не віднесено здійснення перегляду судових рішень, надання їм правової оцінки, а також надання громадянам роз"яснення з питань застосування чинного законодавства. Законність постановлених судом рішень перевіряється в установленому процесуальним законодавством України порядку. Позапроцесуальний контроль за розглядом суддями справ заборонено законом. Вот так писал в прошлом году председатель Верховного суда В.Онопенко, реагируя на мои сообщения с фактами беспредела по-григорьевски. Зато теперь неблагодарная Л.Григорьева популярно разъяснит ему все насчет "повноважень Голови Верховного Суду України". Или инициатива уволить Онопенко – это григорьевская месть за то, что ее бандитизм официально подтвержден в 2011-м письмом на бланке ВСУ, хотя и в обтекаемых формулировках? По приведенному выше линку можно прочитать о богатой биографии судьи Григорьевой, которая вершит в главных киевских судах правосудие со времен олимпиады-80. А 30 лет назад – 17 февраля 1981 года – Киевсовет избрал Григорьеву судьей Киевского городского суда. Одновременно с судьей Фещенко, который вскоре осудил поэта Василя Стуса. Григорьева и Фещенко еще тогда прошли суровый тест на профессионализм: Всі обрані судді мали вищу юридичну освіту, були членами партії. Процедура обрання члена Київського міського суду передбачала висування кандидатури судді трудовим колективом районного суду, узгодження її з Київським міським комітетом Комуністичної партії України, Київським міським виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів, Міністерством юстиції УРСР, які в свою чергу рекомендували кандидата до обрання членом Київського міського суду. В особових справах суддів, які були обрані у 1970-1980 роки є у наявності не тільки пакети особових документів, наприклад, характеристики на народного суддю районного народного суду м. Києва, особовий листок, але і подання голови Київського міського суду на ім"я першого секретаря Київського міського комітету Компартії України щодо обрання суддею, подання голови Київського міського суду на ім"я голови виконкому Київської міської Ради народних депутатів, подання голови Київського міського суду і начальника відділу юстиції Київського міського виконкому Київської міської Ради народних депутатів на ім"я Міністра юстиції УРСР. СТОИТ ЛИ УДИВЛЯТЬСЯ, ЧТО ЭТИ – УЖЕ ВЕРХОВНЫЕ – СУДЬИ И В НЕЗАВИСИМОЙ УКРАИНЕ ВЕРНО СЛУЖАТ ПРАВЯЩЕЙ ПАРТИИ? Слід зазначити, що багато суддів Верховного Суду України раніше працювали суддями Київського міського суду, серед них: Шевчук Петро Іванович, Маліннікова Людмила Федорівна, Сокуренко Дмитро Михайлович, Вознюк Володимир Денисович, Ярема Анатолій Григорович, Барсукова Валентина Михайлівна, Григор"єва Лілія Іванівна, Колесник Павло Іванович, Панталієнко Петро Васильович, Тітов Юрій Георгійович, Шабунін Віктор Миколайович, Шицький Іван Богданович, Давиденко Валерій Володимирович, Дороніна Валентина Петрівна, Драга Володимир Петрович, Колесник Микола Андрійович, Мойсик Володимир Романович, Паневін Віктор Олександрович, Потильчак Олександр Іванович, Федченко Олександр Степанович, Дідківський Анатолій Олександрович та інші. Вот что я писал почти год назад: Яка честь для Яреми (заступника Онопенка), Барсукової, Григор"євої, Пшонки... Вони всі разом працювали із суддею Фещенком, який засудив Василя Стуса. Усі вони "були членами партії", пройшли "узгодження з Київським міським комітетом Комуністичної партії України". Яка честь для Верховного суду України мати в своєму складі таких перевірених партією суддів! З часів СРСР доведено, що ці судді "незалежні й підкоряються лише закону". Думаю, Василь Стус – якби він був живий – погодився б з такою моєю оцінкою. Слава УР-КА-ЇНІ! Собственно, так оно и вышло

=============================================

Гройсман анонсував перше засідання Конституційної комісії Володимира Гройсмана Наступного тижня відбудеться перше засідання Конституційної комісії. Про це заявив у четвер Голова Верховної Ради Володимир Гройсман під час зустрічі із представниками наглядової ради "Ялтинської європейської стратегії", інформує прес-служба ВР. Гройсман висловив переконання, що конституційна реформа щодо децентралізації управління, формування дієвого місцевого самоврядування є передумовою до створення "належної системи управління в державі", і зазначив, що відповідні зміни планується внести в жовтні поточного року. "Процедурно ми встигаємо", - сказав речник парламенту. Нагадаємо, головою Конституційної комісії призначили Володимира Гройсмана, а заступниками – суддю Європейського суду з прав людини у відставці Володимира Буткевича та професора кафедри галузевих правових наук Національного університету "Києво-Могилянська академія", кандидата юридичних наук Віктора Мусіяку. Секретар комісії – заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов. Серед членів Конституційної комісії: екс-президенти України Леонід Кучма, Леонід Кравчук та Віктор Ющенко, заступник Голови ВР Оксана Сироїд, народні депутати Леонід Ємець, Руслан Князевич, Юрій Сергій Соболєв, Юлія Тимошенко, а також міністр юстиції Павло Петренко та голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Крім того, до складу комісії увійшли голова Верховного Суду Ярослав Романюк, голова Вищого господарського суду України Богдан Львів, голова Ради суддів України Валентина Симоненко, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Дмитро Луспеник , суддя Верховного Суду України Олександр Волков та суддя Вищий адміністративний суд України Михайло Смокович.

13:21 02.04.2015