ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/7033/17                Головуючий суддя І інстанції Єжов В. А.

Провадження № 22-ц/818/3453/21                                Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах про відшкодування шкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року                                                                м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах

судді-доповідача                Яцини В.Б.,

суддів колегії                        Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

у порядку вирішення питання про відкриття апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою Канцара Валерія Дмитровича на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Єжова В.А., по цивільній справі за позовом Канцара Валерія Дмитровича до Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України, Управління державної фіскальної служби України в Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено до розгляду цивільну справу № 646/7033/17.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Канцара В.Д. 06.04.2021 подав безпосередньо до апеляційного суду апеляційну скаргу.

Суд не вбачає підстав для розгляду апеляційної скарги Канцара В.Д. на ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Нормами ч. 1 ст. 353 ЦПК України не передбачено можливості оскарження окремо від рішення суду ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду.

Згідно із ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

З урахуванням того, що перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, які містяться у ст. 353 ЦПК України є вичерпним, то у даному випадку необхідно застосувати правила п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, згідно з якими апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд апеляційної інстанції також враховує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини щодо забезпечення доступу до суду, яке захищено гарантіями ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аналогічній процесуальній ситуації, коли заявнику було відмовлено національним судом у розгляду апеляційної скарги з огляду на те, що відповідне судове рішення згідно із законом не оскаржується.

Так, у п.п. 53, 55 рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 згаданої Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (див., наприклад, рішення у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (див. рішення «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) N 39199/ 98, п.п. 62, 26, 63 липня 2005 року).

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 зроблено висновок, що тлумачення права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції має відбуватися з урахуванням можливості чи неможливості поновити свої права особою, яка подала апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не перешкоджає подальшому провадженню (не є остаточним рішенням), a тому відсутні підстави для розгляду апеляційної скарги на вказане процесуальне рішення. Апелянт має процесуальну можливість поновити свої права в інший спосіб – шляхом заперечення проти цієї ухвали в апеляційній скарзі на остаточне рішення суду.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 лютого 2019 року, справа № 755/18427/17, провадження № 61-47348св18, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає до застосуванню.

Тому таке обмеження у праві на апеляційне оскарження відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному ст. 2 ЦПК України, принципам верховенства права та пропорційності (ст.ст. 10, 11 ЦПК України) та не порушує конвенційні гарантії доступу до суду.

На підставі викладеного, слід повернути апеляційну скаргу Канцара В.Д. як таку, що подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повернення апеляційної скарги не обмежує право учасника справи на доступ до суду, оскільки передбачено законом, є пропорційним легітимній меті такого обмеження (забезпечення розгляду справи у розумний строк) та не позбавляє його права включити заперечення на оскаржену ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору у разі незгоди з ним відповідно до положень ч. 2 ст. 353 ЦПК України.

Керуючись ч. 2. ст. 353, п.4 ч. 5 ст. 357, 389 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Канцара Валерія Дмитровича на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Єжова В.А., по цивільній справі за позовом Канцара Валерія Дмитровича до Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України, Управління державної фіскальної служби України в Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – повернути апелянту.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту підписання, і протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач                                                В.Б. Яцина.

Судді колегії                                                        І.В. Бурлака.

                                                                       О.М. Хорошевський.