ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 646/7033/17

Номер провадження 22-ц/814/4219/23

Головуючий у 1-й інстанції Тимчук  Р.І.

Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.



У Х В А Л А

25 вересня 2023 року

м. Полтава



Суддя-доповідач судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду Бутенко С. Б., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Канцара Валерія Дмитровича

на ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 24 серпня 2023 року у складі судді Тимчука Р. І.

у цивільній справі за позовом Канцара Валерія Дмитровича до Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України, Управління державної фіскальної служби України в Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 24 серпня 2023 року позовну заяву Канцара В. Д. залишено без розгляду.

Роз`яснено заявнику, що залишення заяви без розгляду не позбавляє його права повторно звернутися до суду.

Не погодившись з даною ухвалою, Канцара В. Д. подав апеляційну скаргу, яка підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Вимоги до оформлення і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.

Частиною 1 статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЦПК України, частини 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа N 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Відповідно до частини 4 статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Отже, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 7 червня 2019 року у справі №826/10114/17, від 3 вересня 2020 року у справі №826/6286/17, від 29 жовтня 2020 року у справі №815/1958/16 та від 7 грудня 2020 року у справі №138/132/20.

Вимоги щодо складання документа процесуального характеру державною (українською) мовою викладені, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 11-955зі19 (9901/98/19) та від 12 лютого 2020 року у справі №9901/12/20 (П/9901/12/20).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008 у справі №1-18/2008 встановлено, що відповідно до статтею 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15 травня 2003 року № 802-IV.

Разом з тим суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.

У рішенні «Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: »… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 823/2164/17, відмова у доступі до суду з підстав невиконання вимог закону щодо дотримання української мови апеляційної скарги, не є такою, що несумісна з гарантіями, передбаченими у статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою.

Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2022 року по справі №160/27610/21 та від 25 лютого 2021 року у справі №570/5377/17.

Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом надання апеляційної скарги, викладеної державною (українською) мовою, що відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.

Згідно частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, оформленої з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу - така апеляційна скарга залишається без руху із наданням особі, яка її подала, строку для усунення вказаних недоліків, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, зазначені у частині 4 статті 356 ЦПК України, сплатить суму судового збору, апеляційна скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду, в іншому випадку апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.

За вказаних обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" підлягає залишенню без руху із наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 185, 356, 357 ЦПК України,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Канцара Валерія Дмитровича на ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 24 серпня 2023 року залишити без руху та надати строк - десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Роз`яснити апелянту наслідки невиконання ухвали суду протягом встановленого строку, наведені в мотивувальній частині ухвали.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.



Суддя:

С. Б. Бутенко