646/7033/17

відповідачі – Генеральна прокуратура України, Державна фіскальна служба України, Управління Державної фіскальної служби України в Луганській області, Головне управління Державної казначейської служби України

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Канцари Валерія Дмитровича, Приватного підприємства фірма «Промснаб», Приватного підприємства фірма «Промресурси», Приватного підприємства фірма «Ділайн», Приватного підприємства фірма «Торгівельний центр», Приватного підприємства фірма «Калліста» в частині оскарження ухвали судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року в складі судді Єжова В.А.

У жовтні 2017 року Канцара Валерій Дмитрович звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України, Управління Державної фіскальної служби України в Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив поновити його права як власника на повноцінне володіння, розпорядження та користування майном, які були порушені посадовими особами податкової поліції; стягнути з Державного бюджету України на його користь матеріальну шкоду, спричинену незаконним накладенням арешту на його та Канцара З.І. майно, яке належить їм на праві сумісної власності в сумі 552 689 219,00 грн; стягнути з Державного бюджету України на його користь кошти, витрачені ним на юридичну допомогу в сумі 113 681,00 грн; стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в сумі 552 802 900,00 грн; зобов’язати державу, в особі уповноважених на це органів, виплатити грошові кошти в повному обсязі; визнати умисними дії слідчих органів та органів виконавчої влади м. Алчевська при розгляді заяв про незаконність відключення електроенергії, незаконного (без зняття для себе копій) передачі матеріалів земельної справи слідству, арешт майна - злочином, спрямованим на рейдерське захоплення його майна і максимальне завдання йому збитків.

У вересні 2019 року Канцара Валерій Дмитрович, Приватне підприємство фірма «Промснаб», Приватне підприємство фірма «Промресурси», Приватне підприємство фірма «Ділайн», Приватне підприємство фірма «Торгівельний центр», Приватне підприємство фірма «Калліста» звернулися до суду з заявою про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом Канцари Валерія Дмитровича до Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України, Управління Державної фіскальної служби України в Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій просили відреагувати на заяви №№ 18-24 (3367) від 01 вересня 2018 року (3367), №№19-12 (3586) від 05 квітня 2019 року, №№19-28 (3632) від 22 липня 2019 року, вих., №№ 19-32 від 31 липня 2019 року (3651) про надання допомоги у поверненні: грошових коштів, автотранспорту та нерухомості, викрадених у нього, його сім’ї та його підприємства для оплати послуг адвоката; грошових коштів Приватного підприємства фірми «Торговий центр», Приватного підприємства фірми «Ділайн»; забезпечити фінансову можливість його участі в розгляді справи 646/7033/17 про злочини влади держави Україна по відношенню громадян України, в якому він приймає участь за власні кошти, а інтереси представників корупції та ОРДЛО, тобто членів ОПГ Лешенко, Сафанова, засуджених Шаройкіна, Чивиленко та коллаборантів Будагьянца, Скорбенко, Ісмайлова, Ткачева, Василина та інших суддів та прокурорів ОРДЛО (220), (1770) – держава Україна захищає за державні кошти, тобто його кошти.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року заяву Канцари В.Д., Приватного підприємства фірма «Промснаб», Приватного підприємства фірма «Промресурси», Приватного підприємства фірма «Ділайн», Приватного підприємства фірма «Торгівельний центр», Приватного підприємства фірма «Калліста» про збільшення позовних вимог – повернуто, роз’яснено позивачу, що він не позбавлений права повторного звернення до суду з цим позовом, після усунення обставин, що стали підставою для повернення.

Не погоджуючись з ухвалою судді Канцара В.Д., Приватне підприємство фірма «Промснаб», Приватне підприємство фірма «Промресурси», Приватне підприємство фірма «Ділайн», Приватне підприємство фірма «Торгівельний центр», Приватне підприємство фірма «Калліста» подали апеляційну скаргу, в якій просили до початку розгляду даної скарги по суті зобов’язати відповідачів негайно повернути викрадені у нього та його підприємств грошові кошти, включаючи сатисфакції за рішеннями національних судів і ЄСПЧ по досьє № 20448/10 (16), а також заставу, сатисфакція по Приватному підприємству фірма «Торгівельний центр» вих. № 16-6 (777) посилання на 12 заяв від 25 квітня 2016 року, викрадені грошові кошти при обшуку 06 травня 2006 року, арештоване майно, автотранспорт, в тому числі, автомобіль МАЗДА-626; повернути вартість нерухомості та автотранспорту з урахуванням вартості викрадених коштів в доларах США, варіант розрахунку № 1 в № 19-36_2 (3719) від 04 грудня 2019 року, оскільки грошові кошти необхідні йому для найму адвоката для участі в розгляді даної заяви; дати оцінку ухвалі суду від 05 вересня 2019 року (3690), ухвалі від 24 жовтня 2019 року (2426 документ 71) на предмет їх законності; скасувати ухвалу суду від 05 вересня 2019 року (3690), ухвалу від 24 жовтня 2019 року (2426 документ 71), розглянути справу по суті та ухвалити нове рішення, відповідно до п.2, п.п.2 ст.307 ЦПК України; визнати, що фігуранти даної заяви та заяв у справі № 646/7033/17 порушили ст.6 розділу № 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд, розумні строки), ст.13 Конвенції (право на ефективні засоби правового захисту) та ст.1 Першого протоколу Конвенції (захист власності); визнати 20 років його перебування та його сім’ї в правоохоронної-судової системи держави Україна спланованими державою тортурами, дивитись (3486), (915 відео обшуку) на СD, матеріли справи № 646/7033/17 за заявами (2426) та (14); визнати, що 20 років дії/бездіяльності влади на його звернення та його підприємств, епізоди злочинів у справі № 646/7033/17 – є триваючої ситуацією; визнати, що заяви №№ 13-17-2h (2426) від 30 жовтня 2017 року та № 13-17 (14) від 12 лютого 2013 року (історія прикріплена до pdf-файлам на CD), які подавалися з 2013 року до Ленінського районного суду м. Луганська, Алчевського міського суду Луганської області, Сватовського районного суду Луганської області, двічі (10 жовтня 2017 року та 30 жовтня 2017 року) до Червонозаводського районного суду м. Харкова не були розслідувані з вини правоохоронної-судової системи України, дивитись (2426), (14), (3367) (історія прикріплена до pdf-файлам на CD); визнати, що дії Ленінського районного суду м. Луганська, Алчевського міського суду Луганської області, Сватовського районного суду Луганської області, Червонозаводського районного суду м. Харкова спрямовані на блокування розгляду № 13-17-2h (2426) від 30 жовтня 2017 року і підпадають під визначення про «свавілля і беззаконня»; визнати, що справа № 646/7033/17 є дітищем 20-річною дією/бездіяльністю правоохоронної-судової та виконавчої влади держави Україна; влада України в спосіб зміни правил (в даному випадку ЦПК України), і перекладання відповідальності на заявника 20 років блокує прийняття рішення або виконання рішень (в тому числі, рішень ЄСПЧ) за матеріалами, що маються у справі № 646/7033/17; визнати, що влада держави Україна блокує виконання рішень ЄСПЧ та судів України та продовжує порушувати його права і наносити йому та його підприємствам матеріальні збитки і моральну шкоду; розглянути справу № 646/7033/17 по суті та ухвалити нове рішення, відповідно до п.1, п.п.2 ст.377 ЦПК України; відшкодувати матеріальні збитки та моральну шкоду відповідно до доданих розрахунків №№ 19-36_2 (3719) від 04 грудня 2019 року на дату ухвалення рішення, які індексують розрахунки, зазначені в 27-ми таблицях к № 13-17-2h (2426) від 30 жовтня 2017 року; питання вибору в № 19-36_2 (3719) від 04 грудня 2019 року варіанту збитків (інфляція, 3% річних, депозит 25%, капіталізація 15,5%) визначити в рішенні суду у справі; відшкодувати виплату, яка залишилася сатисфакцією за варіантом розрахунку № 3 (капіталізація 15,5%), так як розрахунок за українським законодавством (варіант розрахунку № 2_1 – інфляція, 3% річних, без депозиту 22%) зменшує суму основного боргу в доларовому еквіваленті більше ніж на 30% (дивитись № 19-36_2 (3719) від 04 грудня 2019 року п.17); відшкодувати виплату вищезазначених грошових коштів на реквізити, вказані в № 19-43 (3685) від 05 вересня 2019 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначив, що суд не звернув уваги на те, що на підставі ч.13 ст.2 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору; що норми ЦПК України від 15 грудня 2017 року не передбачають зупинення розгляду позовних заяв при переході на новий ЦПК України, а усю необхідну інформацію щодо учасників справи суд першої інстанції мав можливість отримати від учасників процесу безпосередньо у судовому засіданні; що зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів та інше, підстави звільнення від сплати судового збору вказано у позовній заяві; що (3668) та (3705) - це не позовні заяви, а перерахунок таблиць, які вже містяться в матеріалах справи з урахуванням минулого періоду та індексації, а в ЦПК України не зазначено форму заяви, провадження у справі по якій відкрито до ЦПК України від 15 грудня 2017 року; що його заяви - це індексація вимог, включених в 27 таблиць основної заяви.

03 березня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшли доповнення Канцари В.Д. до апеляційної скарги, які фактично є його поясненнями до апеляційної скарги, в яких він підтримав свої доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності та необгрунтованості судового рішення суду першої інстанції.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційноїх інстанції не надходило.

Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року справу витребувано із суду першої інстанції.

Матеріали оскарження ухвали надійшли до суду апеляційної інстанції 30 січня 2020 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу Канцари В.Д., Приватного підприємства фірма «Промснаб», Приватного підприємства фірма «Промресурси», Приватного підприємства фірма «Ділайн», Приватного підприємства фірма «Торгівельний центр», Приватного підприємства фірма «Калліста» в частині оскарження ухвали судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2019 року про залишення заяви про збільшення позовних вимог без руху в складі судді Єжова В.А. за матеріалами оскарження ухвали по справі за заявою Канцари В.Д., Приватного підприємства фірма «Промснаб», Приватного підприємства фірма «Промресурси», Приватного підприємства фірма «Ділайн», Приватного підприємства фірма «Торгівельний центр», Приватного підприємства фірма «Калліста» про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом Канцари В.Д. до Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України, Управління Державної фіскальної служби України в Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди повернуто Канцарі В.Д., Приватному підприємству фірма «Промснаб», Приватному підприємству фірма «Промресурси», Приватному підприємству фірма «Ділайн», Приватному підприємству фірма «Торгівельний центр», Приватному підприємству фірма «Калліста».

Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу Канцари В.Д., Приватного підприємства фірма «Промснаб», Приватного підприємства фірма «Промресурси», Приватного підприємства фірма «Ділайн», Приватного підприємства фірма «Торгівельний центр», Приватного підприємства фірма «Калліста» в частині оскарження ухвали судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року в складі судді Єжова В.А. про повернення заяви про збільшення позовних вимог за матеріалами оскарження ухвали по справі за заявою Канцари В.Д., Приватного підприємства фірма «Промснаб», Приватного підприємства фірма «Промресурси», Приватного підприємства фірма «Ділайн», Приватного підприємства фірма «Торгівельний центр», Приватного підприємства фірма «Калліста» про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом Канцари В.Д. до Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України, Управління Державної фіскальної служби України в Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без руху та апелянтам надано строк 10 днів для надання до суду заяви про поновлення строку із зазначенням дати, коли вони дізнались про оскаржувану ухвалу суду та відповідних доказів щодо цього з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Канцари В.Д., Приватного підприємства фірма «Промснаб», Приватного підприємства фірма «Промресурси», Приватного підприємства фірма «Ділайн», Приватного підприємства фірма «Торгівельний центр», Приватного підприємства фірма «Калліста» в частині оскарження ухвали судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року в складі судді Єжова В.А. про повернення заяви про збільшення позовних вимог в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року призначено справу до розгляду у порядку, передбаченому ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Канцари В.Д., Приватного підприємства фірма «Промснаб», Приватного підприємства фірма «Промресурси», Приватного підприємства фірма «Ділайн», Приватного підприємства фірма «Торгівельний центр», Приватного підприємства фірма «Калліста» необхідно в частині оскарження ухвали судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року в складі судді Єжова В.А. про повернення заяви про збільшення позовних вимог необхідно задовольнити частково, ухвалу судді – скасувати.

Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що недоліки, вказані в ухвалі Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2019 року, позивачами не усунуто, у зв’язку з чим на підставі частини 5 статті 185 ЦПК України заява повертається позивачам.

Проте, судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, як доступ до суду.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 10 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали в провадженні суду першої інстанції перебувала цивільна справа за позовом Канцари В.Д. до Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України, Управління Державної фіскальної служби України в Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив поновити його права як власника на повноцінне володіння, розпорядження та користування майном, які були порушені посадовими особами податкової поліції; стягнути з Державного бюджету України на його користь матеріальну шкоду, спричинену незаконним накладенням арешту на його та Канцара З.І. майно, яке належить їм на праві сумісної власності в сумі 552 689 219,00 грн; стягнути з Державного бюджету України на його користь кошти, витрачені ним на юридичну допомогу в сумі 113 681,00 грн; стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в сумі 552 802 900,00 грн; зобов’язати державу, в особі уповноважених на це органів, виплатити грошові кошти в повному обсязі; визнати умисними дії слідчих органів та органів виконавчої влади м. Алчевська при розгляді заяв про незаконність відключення електроенергії, незаконного (без зняття для себе копій) передачі матеріалів земельної справи слідству, арешт майна - злочином, спрямованим на рейдерське захоплення його майна і максимальне завдання йому збитків.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2019 року заяву Канцари В.Д., Приватного підприємства фірма «Промснаб», Приватного підприємства фірма «Промресурси», Приватного підприємства фірма «Ділайн», Приватного підприємства фірма «Торгівельний центр», Приватного підприємства фірма «Калліста» про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом Канцари В.Д. до Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України, Управління Державної фіскальної служби України в Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишено без руху та позивачам надано строк 10 днів для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали.

Зокрема, в ухвалі суду зазначено, що в позовній заяві відсутні: зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів та інше, також не зазначено про наявність обставин про звільнення позивача від сплати судового збору.

Крім того, вимога позивача щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди є не зрозумілою, оскільки відсутнє їхнє розмежування, обґрунтування спричинення, розрахунку розміру та уточнення, з кого саме та в якому розмірі необхідно стягнути матеріальну та моральну шкоду.

На виконання ухвали судді 23 жовтня 2019 року Канцара В.Д., Приватне підприємство фірма «Промснаб», Приватне підприємство фірма «Промресурси», Приватне підприємство фірма «Ділайн», Приватне підприємство фірма «Торгівельний центр», Приватне підприємство фірма «Калліста» звернулися до суду з заявою про виконання ухвали суду.

Позивачами зазначено, що заява від 30 жовтня 2017 року та матеріали справи містять інформацію відповідно до статті 119 ЦПК України в редакції на момент подачі заяви від 30 жовтня 2017 року. Позовна заява подана до кількох відповідачів та зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів вказані в заяві від 24 серпня 2019 року.

Зазначив, що норми чинного процесуального законодавства не передбачають форму заяви про збільшення майнових вимог. 27 таблиць збитків в №№ 19-36 (3668) від 15 серпня 2019 року в повній мірі відповідають 27 таблицям збитків, вказаних в позовній заяві № 13-17-2h (2426) від 30 жовтня 2017 року, а таблиця 28 - правова допомога, і таблиця 31 обґрунтовують збитки, передбачені Законом.

Вказав, що на підставі частини 13 статті 2 Закону України «Про судовий збір», його звільнено від оплати судового збору.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Пунктом 2 частини 2 статті 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з вимогами частини 1 статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею185 ЦПК України.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175,177 ЦПК України.

В них зазначено, зокрема, що позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частини 1, 2 статті 185 ЦПК України передбачають, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Посилання суду першої інстанції на відсутність в позовній заяві змісту позовних вимог, викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доказів та інше, а також на те, що вимога позивача щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди є не зрозумілою, оскільки відсутнє їхнє розмежування, обґрунтування спричинення, розрахунку розміру та уточнення, з кого саме та в якому розмірі необхідно стягнути матеріальну та моральну шкоду, колегія суддів вважає передчасними, виходячи з наступного.

В силу вимог частин 1, 3, 5 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною; жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Частиною 3 статтею 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог відноситься до завдань підготовчого провадження.

В свою чергу згідно з частиною 1 статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 3 статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що позивачі, звертаючись до суду з заявою про збільшення позовних вимог, не змінювали ані предмет, ані підстави позову, а лише наголосили на розгляді поданих заяв від 01 вересня 2018 року, 05 квітня 2019 року, 22 липня 2019 року та 31 липня 2019 року.

Позивачами зазначено зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, докази та інше саме в позовній заяві, а також вказано предмет позову та його підстави.

Крім того, позивачі у своїй заяві зазначили засоби доказування, які доводять їхню правову позицію, і про які їм відомо, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що позивачі надали усі необхідні документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху.

Таким чином, заяву про збільшення позовних вимог повернуто позивачам судом першої інстанції з формальних підстав.

Разом з тим, відповідно до змісту частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений з ініціативи суду.

У разі виникнення сумнівів щодо усунення недоліків заяви, суд першої інстанції мав можливість продовжити наданий в ухвалі суду від 05 вересня 2019 року строк та повідомити позивачів про результати розгляду питання щодо прийняття їхньої виправленої заяви.

Постановляючи ухвалу про залишення заяви без руху, суд першої інстанції також зазначив, що в заяві не вказано про наявність обставин про звільнення позивачів від сплати судового збору.

Проте, відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали Канцара В.Д., Приватне підприємство фірма «Промснаб», Приватне підприємство фірма «Промресурси», Приватне підприємство фірма «Ділайн», Приватне підприємство фірма «Торгівельний центр», Приватне підприємство фірма «Калліста» звернулися до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України, Управління Державної фіскальної служби України в Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, тому на підставі зазначеної норми закону, вони звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Отже, висновки суду, зазначені в оскаржуваній ухвалі про невиконання позивачами вимог ухвали про залишення без руху їх заяви про збільшення позовних вимог не можуть бути підставою для позбавлення позивачів права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).

Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позивачам заяви про збільшення позовних вимог є передчасною, постановлена суддею з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Однак, інші вимоги апеляційної скарги Канцари В.Д., Приватного підприємства фірма «Промснаб», Приватного підприємства фірма «Промресурси», Приватного підприємства фірма «Ділайн», Приватного підприємства фірма «Торгівельний центр», Приватного підприємства фірма «Калліста», викладені в її прохальній частині, судова колегія не бере до уваги, оскільки ці вимоги стосуються суті спору. Проте, наразі вирішується процесуальне питання, а не розглядається спір по суті.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, п.4 ч.1 ст. 379, ст. ст. 381 – 384, 389 ЦПК України

Апеляційну скаргу Канцари Валерія Дмитровича, Приватного підприємства фірма «Промснаб», Приватного підприємства фірма «Промресурси», Приватного підприємства фірма «Ділайн», Приватного підприємства фірма «Торгівельний центр», Приватного підприємства фірма «Калліста» в частині оскарження ухвали судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року в складі судді Єжова В.А. про повернення заяви про збільшення позовних вимог - задовольнити частково.

Ухвалу судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року – скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Повний текст постанови складено 19 березня 2020 року.

п.1 Постановление от 19.03.2020г. Харьковского апелляционного суда по делу № 646/7033/17-ц, производство № 22ц/818/892/20 было направлено Канцара В.Д. на электронный адрес d20088002d@gmail.com -- 24.03.2020г.

'Згідно з оригіналом' Директор ППФ 'Дилайн' 02.09.2020г.

Канцара Зоя Ивановна

Заявление от 19.03.2020г. (3798) зарегистрировано на сайте Электронный суд: no.reg12491 от 27.04.2021г., no.reg24630 от 30.08.2021г., no.reg36460 от 14.11.2022г., no.reg12489/23 от 25.07.2023г..

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: