|
Печерський районний суд м. Києва 01001, м. Київ, вул.Хрещатик,42-А
Особа, яка подає скаргу: Канцара Валерій Дмитрович Адреса для кореспонденції: вбудовано-прибудоване приміщення пр. Металургів,48, м. Алчевськ Луганська обл.., 94206 Україна
Генеральна прокуратура України 01011, м. Київ, вул. Резницька, 13/15
вих.no.12-86 (13) від 15.11.2012 року Прошу дану скаргу розглядати з прикладеного лазерного диску, де можна ознайомиться із зазначеними в заяві посиланнями або ознайомитись в засобах масової інформації за адресою: http://ua2424.com/strasb/Strasb4/12-86.html (13)
СКАРГА в порядку ст.236 КПК України, рішення Конституційного суду України від 14.12.2011року
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади ... їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб. До зазначеної категорії осіб відносяться і працівники прокуратури в тому числі, як суб'єкти спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства (п.4.3. рішення КС України від 14 грудня 2011 року no.19-рп/2011р), що обумовлює пряме застосування ст.55 Конституції України в будь-якому випадку. Як вбачається, в рамках скарги на бездіяльність суб'єктів спеціальних владних процесуальних повноважень необхідно визнати бездіяльністю невиконання Генеральною прокуратурою України функцій нагляду за дотриманням підвідомчими органами прокуратури порядку 10-денного терміну розгляду моїх заяв в порядку ст.97 КПК України про вчинені злочини, що випливає з наступного: Згідно ч.1 п.3 ст.121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: нагляд за додержанням Законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; п.5 нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина ... Згідно ч.1 п.3 ст.5 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Згідно зі ст.25 КПК України–«Нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Прокурор зобов'язаний в усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили. Свої повноваження в кримінальному судочинстві прокурор здійснює незалежно від яких би то не було органів і посадових осіб, підкоряючись тільки закону. Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, обов'язкові для виконання всіма установами, організаціями, посадовими особами...».
Інструкцією «Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України», яка затверджена наказу Генерального прокурора України від 21.06.2011р. N9гн − встановлено порядок розгляду заяв про злочини і цей порядок порушений у зв'язку з чим, слід визнати факт бездіяльності Генеральної прокуратури України.
Інформаційним листом ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2011р. «Щодо практики розгляду справ з оскарження бездіяльності органів дізнання, слідчого, прокурора» встановлено − якщо прокурор, орган дізнання чи слідчий не приймає рішення по заяві чи повідомленню про злочин протягом встановленого законом часу та за зверненням заінтересованої особи (краще в письмовій формі), не надає копії постанови (повідомлення), остання має право оскаржити такі дії посадових осіб до суду, керуючись ст.ст. 110, 234, 236 КПК України. Згідно Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 2011 року no.19-рп/2011г. «Про порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень у кримінальному процесі», зокрема зазначено: 4.1. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення або вчиняти певні дії. Особа, щодо якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Затвердження правової держави, згідно з приписами статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також щодо неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 року no.6-зп, пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року no.9-зп). Відносини, які виникають між фізичною або юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини в сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, в тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. 4.2. Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду згідно з частинами першою, другою статті 55 Конституції України. 4.3. Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (стаття 2 КПК України). Положення КПК України регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, які виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлена в нормах кримінального права. Згідно статті 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані: приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню (частина перша); не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення за належністю (частина друга); прийняти всі можливі і необхідні заходи реагування у зв'язку з такими заявами і повідомленнями (частини третя, четверта, п'ята). У статтях 110, 234, 236 КПК України йдеться про оскарження в суді рішень чи дій органів дізнання, слідчого, прокурора, які вони постановили чи вчинили уже під час проведення в кримінальній справі. Суб'єкти, визначені в цих нормах, є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства. 5. Конституційним Судом України у Рішенні від 25 листопада 1997 року no.6-зп сформульована правова позиція, по якій удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав та свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження. Реалізація права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів має відповідати також вимозі щодо доступності правосуддя, про що зазначено у міжнародних правових документах − Загальній декларації прав людини (стаття 8), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (стаття 14), Конвенції (стаття 6), Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року (пункт 4). Комітет Міністрів Ради Європи у Рекомендаціях від 28 червня 1985 R (85) 11 щодо становища потерпілого в рамках кримінального права і кримінального процесу приписує державам-членам приділяти більше уваги потребам потерпілого на всіх етапах кримінального процесу, необхідності зміцнити довіру потерпілого до кримінального правосуддя, права потерпілого отримувати інформацію про остаточне рішення, що стосується порушення судового переслідування, якщо тільки він не заявить, що не потребує такої інформації, права потерпілого мати право на клопотання про перегляд рішення компетентного органу про непорушення кримінальної справи і право на пряме звернення, а в Рекомендаціях від 12 травня 2004 Rec (2004) 6 щодо удосконалення національних засобів правового захисту зазначає, що права і свободи, гарантовані Конвенцією, мають захищатися передусім на національному рівні. Конституційний Суд України у Рішенні від 23 травня 2001 року no. 6-рп/2001 зауважив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина та відповідно до частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини), а недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади (абзац шостий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини). Системний аналіз положень КПК України, зокрема тих, які визначають його завдання та врегулюють порядок оскарження рішень чи дій суб'єктів владних кримінально-процесуальних повноважень, дає підстави до висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, але і їх бездіяльності. Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України. Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 51, 62, 63, 66, 67, 69, 70, 95 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вирішив: 1. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовані кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. 2. Положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві. 3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Коротка історія звернення заявника в прокуратуру в порядку ст.97 КПК України: 1) Протягом всього терміну розгляду сфальсифікованої кримінальної справи Канцара В.Д.. подавав десятки заяв про вчинення злочинів, порушення прав і законних інтересів слідством, прокуратурою та судовими органами (вих. no.360 від 09.11.2009р.; вих. no.389-1 від 24.11.2009р.; вих. no.65-10 від 21.04.2010р.; вих. no.104-10 від 02.06.2010р., вих. no.11-188-2 від 12.06.2012р. (посилання (1641)) - раніше подавалося вих. no. 11-188 від 21.11.2011р., вих. no. 11-188-1 від 07.12.2011р.; вих.no.11-155 от 19.08.2011р.)) – де Заявник, по викладеним у цій заяві фактами злочинів, звертався з проханням: «- Відреагувати у порядку ст.ст.94, 97,98 КПК України; - Надати Канцара В.Д. інформацію про результати проведеної перевірки, у вигляді постанов про порушення кримінальної справи або постанов про відмову в порушенні кримінальної справи; - Не направляти дану заяву для розгляду в прокуратуру Луганської області, аргументуючи тим, що заява містить факти незаконних дій з боку співробітників даної прокуратури, і тому розгляд цієї заяви на території Луганської області не може бути ефективним.» У зв’язку з тим, що на наші заяви органи прокуратури не реагують–ми змушені затрачати додатковий час на складання повторних заяв, а так само нести додаткові матеріальні витрати на поштові відправлення та юридичну допомогу - свідчать про відсутність реагування або про вибіркове реагування на звернення Заявника. Подібне ставлення - черговий злочин по відношенню до Канцара В.Д., яке дискредитує верховенство права держави Україна. Таким чином, у зв’язку з відсутністю реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д. завдано великих матеріальних і моральних збитків, про що наведено нижче. 2) На адресу Генеральної прокуратури України Заявником були направлені заяви щодо незаконних дій ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» (далі ТОВ «ЛЕО»): вих. no. 33/24/04 від 15.08.2007р., вих. no. 117 від 31.08.2007р., вих. no. 1234/12 від 30.11.2007р, вих. no. 24/24 / 33 від 01.10.2007р., вих. no. 9 від 18.04.2008р., вих. no. 14 від 08.05.2008р., вих. no. 21 від 16.06.2008р., вих. no. 53 від 20.10.2008р., вих. no. 62 від 29.10.2008р., вих. no. 12 від 07.05.2008гр, вих. no. 25 від 14.07.2008р., Вих. no. 30 від 26.08.2008р., вих. no. 81 від 18.12.2008р., вих. no. 82 від 18.12.2008р., вих. no. 83 від 18.12.2008р., вих. no. 120 від 29.12.2008р., вих. no. 123 від 30.12.2008р., вих. no. 139 від 04.02.2009р., вих. no. 154 від 17.02.2009р., вих. no. 167 від 11.03.2009р., вих. no. 173 від 16.03.2009р., вих. no. 174 від 18.03.2009р., вих. no. 204 від 29.05.2008р., вих. no. 232 від 07.07.2009р., вих. no. 242 від 07.07.2009р., вих. no. 415 від 10.12.2009р., вих. no. 425 від 28.12.2009р. (посилання (297)), вих. no. 426 від 28.12.2009р. − залишились без належного реагування. Таким чином, у відсутність належного реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д. завдано матеріальних і моральних збитків. 3) 18.09.2006р. колишній старший слідчий відділення РУД СО НМ ДПА в Луганській області капітан податкової міліції Лещенко О.А. (посилання (220)), розглянувши матеріали кримінальної справи no.1-16/12 (раніше no.1-31/11, раніше no.1-44/10р (раніше no.1-1027/07 (раніше no.10/04/8017)), незаконно виніс постанову від 18.09.2006 року (посилання - стор.1, (11) стор.2 (11) - стор.191-192 т. no.3 кримінальної справи) про накладення арешту на все майно Канцара З.І. та її чоловіка Канцара В.Д., придбане в шлюбі (3795 - свідоцтво про шлюб від 10.10.1981р.) і належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, а саме на: - Автомобіль ГАЗ-САЗ4509, держ. номер З 0397 АI, 1994 року випуску (посилання (2595) - документ no.1); - Тягач MERCEDES-BENZ, модель 1834 LS, держ. номер 02325 АТ, 1995 року випуску (посилання (2595)- документ no.2); - MERCEDES-BENZ, модель 711 D, держ. номер 02834 АТ, 1995 року випуску (посилання (2595) - документ no.3); - П/причіп TRAILER держ. номер 10203 АМ, 1984 року випуску (посилання (2595) - документ no.4); - Нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення за адресою: м. Алчевськ, пр. Металургів,48, придбано у 1999 році (посилання (235)), (що відповідає вартості будівлі, згідно договору від 10.07.2006р. - 7560000 доларів США) (посилання (474)); - Гараж за адресою: м. Алчевськ, вул. Чапаєва,51б, придбаний у 1993 році (посилання (475)); - Квартиру за адресою: м. Алчевськ, вул. Леніна, 82, кв.56, придбана в 1995 році (посилання (235)). 14.02.2011г. в матеріали т.зв. кримінальної справи no. 1-16/12 Канцара В.Д. і Канцара Зоєю Іванівною в Ленінський районний суд м. Луганська була подана скарга вих. no. 11-17 (посилання (532)) «На постанову про накладення арешту на майно від 18.09.2006г., в порядку ст.234, 236 КПК України, і накладення арешту тільки на ½ частина майна, що належить на праві спільної сумісної власності подружжя». Раніше були подані аналогічні скарги вих. no.10-10 від 18.02.2010р (533)., вих. no.218-10 від 30.08.2010р (534)., клопотання вих. no.155-10 від 23.06.2010р (535)., заява вих. no.201-10 від 28.07.2010р (536). «Про виділення частки в спільній сумісній власності подружжя», повторна заяву вих. no.216-10 від 20.08.2010р (537). «Про виділення частки в спільній сумісній власності подружжя», заява вих. no.12-2 від 23.01.2012р (538). При цьому, тільки 15 травня 2012р. Ленінським районним судом м. Луганська було винесено постанову про зняття арешту з вказаного майна (посилання (486)). Про відсутність належного реагування свідчить і відповідь Державної виконавчої служби України (посилання), у якій повідомляється що для зняття арешту майна необхідно звернутись до суду, незважаючи на той факт, що подібне рішення у Заявника вже є (посилання (217)). Тобто, виходячи з логіки державних посадовців, для виконання рішення суду необхідне інше рішення суду. Заяви Заявника про зняття арешту були проігноровані Алчевським ВДВС та Генеральною прокуратурою України - вих. no.12-48 від 15.05.2012р (484)., вих. no.12-27-1 від 22.06.2012р (483)., вих. no.12-27 від 12.03.2012р. (482) Таким чином, за час, протягом якого Канцара В.Д. і Канцара З.І. не мали можливості розпоряджатися своїм майном (з 18.09.2006 року по 15 травня 2012 рік) їм завдано матеріальну шкоду ( у розмірі 1 784 367 грн. (додаток розрахунок - недоотриманий дохід з продажу автотранспорту, квартири, гаража, на які постановою від 18.09.2006г. слідчим податкової міліції Лещенко О.А. був незаконно накладено арешт.)) та моральну шкоду. 3а) 12.03.2012р. Канцара В.Д. на адресу Генеральної прокуратури України було направлено заяву вих.no.12-27 (посилання (482)), в якій Канцара В.Д. повідомляв, що 18.09.2006р. колишній старший слідчий відділення РУД СО НМ ДПА в Луганській області капітан податкової міліції Лещенко О.А., розглянувши матеріали кримінальної справи no.10/04/8017, незаконно постановою від 18.09.2006 року (а.п. 191-192 т.no.3 кримінальної справи), наклав арешт на все майно Канцара В.Д.. Як нам стало відомо ВДВС м. Алчевська щодо майна Канцара В.Д. так само було винесено декілька постанов про повторні арешти всього майна. Тобто, одне і теж майно було заарештовано кілька разів, що не передбачено чинним законодавством України. При цьому, необхідно зазначити, що об'єднана державна податкова інспекція (далі ОДПІ) м. Алчевська не враховують, що Канцара В.Д. не має права повною мірою розпоряджатися своїм майном з метою отримання доходу. ОДПІ м. Алчевська зобов'язує Канцара В.Д. сплачувати в повній мірі податок на землю під будівлею, на яку накладено арешт постановою від 18.09.2006р. і ВДВС м. Алчевська, по максимальному коефіцієнту (комерційне використання). Таким чином, дії ВДВС м. Алчевська, які, не вивчивши всіх обставин справи, наклали черговий арешт на майно Канцара В.Д. – э незаконними. За даними фактами так само були направлені звернення до Генеральної прокуратури України вих.no.12-48 від 15.05.2012р. (посилання (484)), вих. no.12-50 від 21.05.2012р. (посилання (539)). До теперішнього часу реагування не послідувало. Таким чином, у відсутність належного реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д. завдано матеріальних і моральних збитків. 4) Згідно рішення Господарського суду Луганської області від 12.12.2000г. у справі no. 7/315 позовні вимоги ППФ «Ділайн» задоволені в сумі 552742,69 грн. На підставі рішення Господарського суду Луганської області від 12.12.2000г. у справі no. 7/315 був отриманий наказ. На 20.08.2008г. наказ виконаний в сумі 215 742,69 грн., сума заборгованості ОКП «Луганскводпром» перед ППФ «Ділайн», в даний час, становить 337 000 грн. Таким чином, рішення держави Україна від 12.12.2000г. у справі no. 7/315 державними органами не виконується вже протягом 9 років. У вих. no.11-113 від 15.06.2011р. (посилання (147)) про виконання рішення Європейського суду з прав людини, Заявник звертався з проханням: «1. Негайно виконати оплати за рішенням Господарського суду Луганської області від 12.12.2000г., в тому числі, матеріальну шкоду у вигляді індексу інфляції, трьох відсотків річних, подвійної облікової ставки НБУ, що зазначені в цій заяві. 2. Уряд України - захистити ППФ «Ділайн» і його законного представника Канцара В.Д. від незаконних дій місцевих правоохоронних та судових органів у вигляді кримінального та політичного переслідування, що послужило приводом звернення Канцара В.Д. в Європейський суд з прав людини (досьє no. 7762/10)». Внаслідок неналежного реагування органів державної влади за виконанням судових рішень, які згідно до ст.124 Конституції України є обов’язковими до виконання на свій території України − підприємству та Заявнику - представнику ППФ «Ділайн» Канцара В.Д., завдано матеріальний збиток у розмірі 1 727 662 грн. (додаток розрахунок - прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) і моральну шкоду. 5) Вих. no.425 від 28.12.2009р. (посилання (297)) та вих. no.12-71 от 08.08.2012р. (посилання (2583)) на адресу Генеральної прокуратури України Заявником було направлено заяву «Про прийняття завідомо неправосудної ухвали Верховним судом України і наданні допомоги в захисті прав громадянина України». Відсутність реагування Генеральною прокуратурою на вих. no. 425 від 28.12.2009р. − стало підставою для суттєвої моральної та матеріальної шкоди особисто Канцара В.Д. і ППФ «Калліста», яке представляв у правоохоронних та судових органах Канцара В.Д.. Розрахунок по матеріальній шкоді − тільки недопоставленої електроенергії склав: 45квт/год.*43800год(5 років*365дн*24год)*1,13604грн/кВт*2=4478269грн. де: 45квт/год - недоотримала електроенергія 43800год. – час, протягом якого ЧПФ «Калліста» недоотримала електроенергію 1,13604грн/кВт – тариф 2 – подвійна ставка 6) Заявником на адресу Генеральної прокуратури України було направлено заяву вих.no. 11-89 від 10.05.2011р. (посилання (313)) − для здійснення контролю за виконанням ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ВАТ «ПГЗК») постанови Вищого господарського суду України від 07.04.2011р. і ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2010р. по справі no. П15/2446 (no. Б15/29/21/05), в частині виплати визнаних майнових вимог ППФ «Торгівельний центр». Невиконання рішень господарських судів по справі no.П15/2446, якими ППФ «Торгівельний центр» було задоволено стягнення з ВАТ «ПГЗК» − стало можливим внаслідок незаконної бездіяльності Генеральної прокуратури Україна. Таким чином, внаслідок відсутності реагування з боку Генеральної прокуратури України Заявнику Канцара В.Д., підприємству завдана матеріальна − у частині несплати майнових вимог згідно рішень судових органів у розмірі 2 519 020 грн. (додаток розрахунок) і моральна шкода. 7) У провадженні слідчих органів держави Україна, на протязі 11 років, знаходиться кримінальна справа no. 27/99/0449, порушена 28.05.1999р. СВ Перевальського РВ УМВСУ - за ознаками складів злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.185 КК України. Вказана кримінальна справа то припинялася, то «відсилалися за «підслідністю»», незважаючи на те, що шахрайські дії учасників підтверджені первинними документами і рішеннями чотирьох суддів (посилання (325)). Вих. no.86-10 від 12.05.2010р. та вих. no. 152-10 від 24.06.2010р. (посилання (546)) до Генеральної прокуратури України були спрямовані чергові заяви - Генеральна прокуратура України не вжила заходів реагування по суті заяви Канцара В.Д.. Таким чином, у відсутність реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д. завдано матеріальний збиток у розмірі 7 647 792грн. (додаток розрахунок) і моральна шкода. 8) 06.05.2006р. в особистому володінні Канцара В.Д., що належить йому на праві приватної власності (посилання (235)), працівниками податкової міліції м. Алчевська на підставі незаконної постанови про проведення обшуку від 03.05.2006р., санкціонованої заступником прокурора Луганської області Гарпенюком, з метою рэкету і рейдерства, був проведений незаконний обшук (посилання (553)). 26.05.2006р. Канцара В.Д., до Ленінського районного суду м. Луганська, була подана скарга на постанову про проведення незаконного обшуку та на дії старшого слідчого відділення РУД СО ПМ ДПА в Луганській області Лещенко О.А., заступника прокурора Луганської області Гарпенюка А.В . в порядку глави 22 ст.234 КПК України (справа no. 1-77/09 (раніше П-202/07) (посилання (553)). При цьому, скарга від 26.05.2006г., незважаючи на законодавство України та численні звернення Канцара В.Д. (вих. no. 11-181-1 від 07.12.2011р (1089)., вих. no. 12-24 від 21.03.2012р (551).), в яких він говорив, що рішення по скарзі може стати додатковою підставою для винесення по т.зв. кримінальній справі no. 1-16/12 (раніше no. 1-31/11, раніше no. 1-44/10р (раніше no. 1-1027/07 (раніше no. 10/04/8017)) виправдувального вироку - була розглянута тільки в травні 2012р.. Згідно ст.62 Конституції України «... Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь ...». Таким чином, вважаємо, що скарга від 26.05.2006р. (посилання (553)) повинна була розглянута невідкладно. За результатами розгляду зазначеної скарги, суддею Ленінського районого суду м.Луганська Поповою тільки 15.05.2012г. було винесено постанову (217), якою дії колишнього старшого слідчого відділення РУЮ СО НМ ДПА в Луганській області Лещенко О.А., а також слідчої групи при проведенні 6 травня 2006 обшуку в приватному володінні Канцара В.Д., розташованому за адресою м. Алчевськ, пр-т Металургів, 48, визнано неправомірними. Незаконний арешт майна, що належить, Канцара В.Д., відсутність реагування Генеральною прокуратурою на численні звернення Канцара В.Д. - стало основою для суттєвої моральної та матеріальної шкоди у розмірі 1 784 367 грн. (додаток розрахунок - недоотриманий дохід з продажу автотранспорту, квартири, гаража, на які постановою від 18.09.2006г. слідчим податкової міліції Лещенко О.А. був незаконно накладено арешт.) 9) Протягом всього терміну розгляду сфальсифікованого кримінальної справи Канцара В.Д. і Марійчук Н.В. подавали десятки заяв про порушення їх прав і законних інтересів слідством, прокуратурою та судовими органами (вих. no.360 від 09.11.2009р.; вих. no.389-1 від 24.11.2009р.; вих. no.65-10 від 21.04.2010р.; вих. no.104-10 від 02.06.2010р. (посилання (503))), у яких вони просили вжити заходів належного реагування стосовно помічника прокуратури Ленінського району м. Луганська Будаг'янц Д.Ю., який без поважної причини не з’являвся у судові засідання, що призвело до затягування розгляду кримінальної справи в розумні терміни; надати допомогу в розгляді в порядку ст.97 КПК України заяв, поданих з 2004 року; захистити права і свободи Канцара В.Д. і Марійчук Н.В. на основі їх рівності перед законом; дотримати принцип ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи в межах розумного строку. На підставі вищезгаданих заяв − Заявником були отримані відповіді начальника відділу прокуратури Луганської області старшого радника юстиції Абашидзе С.В. від 04.03.2010р. вих. no.09-4244-06 (посилання) і від 09.04.2010р. вих.no. 09-4244-06 (посилання), що містили неправдиві відомості. Зазначена позиція прокуратури Луганської області в частині надання відповідей з помилковою інформацією, є суттєвим порушенням прав громадянина України, який звернувся до органів прокуратури держави Україна. Таким чином, внаслідок відсутності реагування Генеральної прокуратури України на зазначені заяви, − Заявнику Канцара В.Д. завдано моральний збиток. 10) У відношенні незаконних дій заступника прокурора Луганської області Такташова Я.О. 03.08.2009р. вих. no.264 (посилання (894)) – Канцара В.Д. до Генеральної прокуратури України було направлено заяву про вчинення злочину в порядку ст. 97 КПК України, де Заявник прохав: «- Проведення належної перевірки даної заяви про скоєння злочинів протягом 3-х - 10-ти днів. - Порушення кримінальної справи за ознаками ст. 366 КК України та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб. - Надати інформацію про результати проведеної перевірки, у вигляді постанови про порушення кримінальної справи або постанови про відмову в порушенні кримінальної справи» До теперішнього часу реагування не послідувало. Таким чином, у відсутність реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д., завдано моральну шкоду. 11) Заявником на адресу Генеральної прокуратури України було направлено заяву вих. no.234 від 03.07.2009р. (посилання (340)) та чергову заяву no.275 від 10.08.2009р. – (посилання (563)) в яких було викладено факти фіктивного банкрутства ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», а так само, істотні порушення з боку арбітражного керуючого. У заяві no.234 від 03.07.2009р. Заявник звертався з проханням: «- Провести належну перевірку даної заяви про вчинення злочину протягом 3-х - 10-ти днів, - Порушити кримінальну справу за ознаками ст.ст.218 КК України та притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб, - Надати нам інформацію про результати проведеної перевірки, у вигляді постанови про порушення кримінальної справи або постанови про відмову в порушенні кримінальної справ» Разом з тим, Генеральна прокуратура України проігнорувала заяву Заявника вих. no. 234 від 03.07.2009р. і ніяких заходів до теперішнього часу не прийняла, не було ні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, ні постанови про порушення кримінальної справи, ні відповіді по суті заяви. Таким чином, у відсутність реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д. завдано матеріальний збиток у розмірі 5 486 104 грн. (додаток розрахунок.) і моральну шкоду. 12) Заявник звернувся до Генеральної прокуратури України, прокуратури Луганської області, прокуратури м. Алчевська із заявами вих.no.222 від 01.07.2009р., вих. no.235 від 01.07.2009р. (посилання (564)), в яких він виклав факти незаконних дій з боку Виконавчого комітету Алчевської міської ради в частині виділення земельної ділянки за адресою - м. Алчевськ, Чапаєва,51В. У вих. no.222 від 01.07.2009р., вих. no.235 від 01.07.2009р. Заявник звертався з проханням: «- Вжити заходів прокурорського реагування щодо посадових осіб Виконавчого комітету Алчевської міської ради Луганської області, які надавали неправдиву інформацію про приналежність ДГМІ земельної ділянки за адресою: м. Алчевськ, вул. Чапаєва,51В і перешкоджали дооформленню з 1997 року документів на земельну ділянку за адресою: м. Алчевськ, вул. Чапаєва, 51В; - Провести належну перевірку даної заяви про вчинення злочину протягом 10-ти днів. - Порушити кримінальну справу за ознаками ст. 366, 365 КК України та притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб. - Надати нам інформацію про результати проведеної перевірки, у вигляді постанови про порушення кримінальної справи або постанови про відмову в порушенні кримінальної справи ». Таким чином, заяви вих. no.222 від 01.07.2009р. та вих. no.235 від 01.07.2009р. повинні були розглянуті Генеральною прокуратурою України як заяви про вчинення злочину, за правилами, встановленими ст.97 КПК України в 3-х - 10-ти-денний термін. Разом з тим, Генеральна прокуратура України проігнорувала заяви Заявника вих. no.222 від 01.07.2009р. та вих. no.235 від 01.07.2009р. і ніяких заходів до теперішнього часу не прийняла, не було ні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, ні постанови про порушення кримінальної справи, ні відповіді по суті заяви. Таким чином, у відсутність реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д. завдано матеріальний збиток у розмірі 8 754 315 грн. (додаток розрахунок - недоотримана орендна плата за договором оренди no.3 от 25.08.1998р.) і моральну шкоду. 13) 10.06.2009г. Заявником, як представником ППФ «Торгівельний центр» на адресу Генеральної прокуратури України було направлено чергову заяву вих. no.223 (посилання (314)), в якому було викладено факти фіктивного банкрутства ВАТ «ПГЗК». У заяві no. 223 від 03.07.2009г. про вчинення злочину в порядку ст.97 КПК України Заявник звертався з проханням: «- Провести належну перевірку даної заяви про вчинення злочину протягом 3-х - 10-ти днів, - Порушити кримінальну справу за ознаками ст.ст.218 КК України та притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб, - Надати нам інформацію про результати проведеної перевірки, у вигляді постанови про порушення кримінальної справи або постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.» Разом з тим, Генеральна прокуратура Україна проігнорувала заяву Заявника вих. no.223 від 03.07.2009р. та жодних заходів до теперішнього часу не прийняла, не було ні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, ні постанови про порушення кримінальної справи, ні відповіді по суті заяви. Таким чином, внаслідок відсутності реагування з боку Генеральної прокуратури України Заявнику Канцара В.Д., підприємству завдано матеріальний − у частині несплати майнових вимог згідно рішень судових органів у розмірі 2 519 020 грн. (додаток розрахунок) і моральний збитки. 14) У заяві вих.no.253-10 від 01.10.2010р. (справа no. 2а-56/11/1201) Заявник виклав факти незаконних дій з боку Виконавчого комітету Алчевської міської ради в частині виділення земельної ділянки за адресою - м. Алчевськ, пр-т. Металургів,48. Розгляд вих. no.253-10 від 01.10.2010р. під різними приводами саботувався судовими органами, про що в Генеральну прокуратури були направлені заяви вих.no. 12-20 від 14.02.2012р. (посилання (566)), вих.no.12-49 від 17.05.2012р. (посилання (567)) та інші. Докази зв'язку рейдерських планів членів ОЗГ та затягування Алчевським виконкомом виділення земельної ділянки приведені в вих. no. 11-167 від 22.09.2011р. (посилання (371)), яке було направлено також до Генеральної прокуратури України. В черговий раз бездіяльність Генеральної прокуратури виразилася в невиконанні обов'язку по розгляду та належній перевірці обставин в заяві. Таким чином, у відсутність реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д. завдано матеріальну і моральну шкоду. 15) У різні державні органи та Генеральну прокуратуру України були подані заяви та відводи судді Масенко (2609) Д.Є. – вих.. no.119-10 от 07.06.2010р. (посилання (2480)); вих. no. 141-10 від 16.06.2010р. (посилання (569)); вих. no. 145-10 від 23.06.2010р. (посилання (570)); вих. no. 163-10 від 30.06.2010р. (посилання (571)); вих. no. 171-10 від 05.08.2010р. (посилання (572)); вих. no. 285-10 від 05.11.2010р. (посилання (574)); вих. no. 296-10 від 23.11.2010р. (посилання (987)); вих. no. 312-10 від 27.12.2010г. (посилання (576)), вих. no.210-10 от 05.08.2010р. (посилання (573)) і інші. У вих. no.210-10 от 05.08.2010р., вих. no. 141-10 від 16.06.2010г., вих. no. 171-10 від 05.08.2010р. та ін. Заявник звертався з проханням: «- За вказаними фактами злочинів у відношенні Канцара В.Д. відреагувати в порядку ст.97 КПК України. - Не направляти дану заяву для розгляду в прокуратуру Луганської області, оскільки дана заява містить факти незаконних дій з боку співробітників даної прокуратури, тому розгляд цієї заяви на території Луганської області не може бути ефективним, направлення нашої заяви для розгляду на територію Луганської області є прямим порушенням ст.13 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод» Генеральна прокуратура України проігнорувала зазначені заяви. Таким чином, у відсутність реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д., завдано моральної шкоди. 16) 01.08.2009р. Заявником на адресу прокуратури Луганської області було направлено заяву вих. no.261 від 31.07.2009р. (посилання (579)) в порядку ст.97 КПК України про вчинення посадових злочинів співробітниками і суддями Господарського суду Луганської області, з проханням: «- надати відповідь протягом 3-10 днів. - Порушити кримінальну справу за ознаками ст.ст.365, 366, 375 КК України та притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб (суддю Фонову С.О., суддю Шеліхіну Р.М., співробітників суду Лисенко В.П. та Строкін А.Н.). - Надати нам інформацію про результати проведеної перевірки, у вигляді постанови про порушення кримінальної справи або постанову про відмову в порушенні кримінальної справи». До теперішнього часу належного реагування прокуратури Луганської області на заяву вих. no.261 від 31.07.2009р. відповіді − не надано. Внаслідок бездіяльності прокуратури Луганської області Заявник змушений був звернутися з аналогічною заявою вих. no.286 від 14.08.2009р. (посилання (580)) до Генеральної прокуратури України, яка в свою чергу без розгляду заяви, направила її до прокуратури Луганської області. Таким чином Генеральна прокуратура знову самоусунулась від вжиття заходів, передбачених чинним законодавством − що свідчить про протиправність дій (бездіяльності) Генеральної прокуратури України. Таким чином, у відсутність реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д., підприємству завдано матеріальної та моральної шкоди. 17) 10 лютого 2009р. вих. no.144 на ім'я начальника УДАІ УМВС України (посилання - стор.1, стор.2, стор.3) та вих. no.143 на ім'я прокурора м. Луганська (посилання - стор.1, стор.2) Заявником були направлені скарги на незаконні дії інспектора ДАІ м. Луганська Щербатюк Д.Г. по оформленню ДТП. У скаргах Заявником були викладені порушення працівників ДАІ м. Луганська, зокрема інспектора відділу ДП ДАІ м. Луганська Щербатюк Д.Г. при здійсненні ними своїх службових обов'язків. 27.03.2009р. вих. no.182 (посилання стор.1, стор.2 доказ відправлення) та вих. no.183 (посилання стор.1, стор.2 доказ відправлення) на адресу начальника УДАІ УМВС України, прокурора м. Луганська, Генерального прокурора України, міністра внутрішніх справ України Луценка Ю.В., Артемівського районного суду м. Луганська були направлені заяви, з проханням вжити заходів належного реагування та надати відповіді на скарги вих. no.143, вих. no.144 від 10.02.2009р. Вих. no.11-22 від 15.02.2012р. (посилання (596)) на адресу Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Управління ДАІ УМВС України в Луганській області Заявником був направлений інформаційний запит про надання інформації - за вищевказаними заявами ніяких заходів до теперішнього часу не прийнято. 05.08.2010г. вих. no. 212-10 (посилання (593)) 28.10.2010г. вих. no. 283-10 (посилання (594)), 14.08.2012г. вих. no. 12-75 (слд. no. 26), Заявником були направлені чергові заяви з повідомленням про незаконну затримку «МАЗДА 626» на майданчику тимчасового затримання. Вих. no.12-75 від 14.08.2012р. (посилання (595)) Заявник повторно звернувся до Генеральної прокуратури України з проханням: «-Порушити кримінальну справу і притягнути до відповідальності винних, у тому числі згідно мого вих. no. 212-10 від 05.08.2010г., раніше спрямованого на Вашу адресу. - Надати Канцара В.Д. інформацію про результати проведеної перевірки, у вигляді постанов про порушення кримінальної справи або постанов про відмову в порушенні кримінальної справи. - При відповіді посилатися на вихідний номер цієї заяви». На даний час, ігноруючи численні наші звернення про проведення експертизи в присутності Канцара В.Д. і поверненні автомобіля «МАЗДА 626», автомобіль незаконно утримується як застава на майданчику якогось підприємства ЛФ ГП МВД України «Информ-ресурси» (посилання), яким органи ДАІ в Луганській області без нашої згоди передали автомобіль Канцара В.Д.. Таким чином, органи ДАІ, шляхом захоплення чужої власності протягом 4-х років вимагають незаконну винагороду, користуючись тим, що Канцара В.Д., як законослухняний громадянин, не може з тим же беззаконням захопити їх власність, встановити винагороду і вимагати його - збільшуючи його кожен день. Генеральна прокуратура України проігнорувала зазначені скарги та заяви. Станом на 01.06.2012 рік Канцара В.Д. внаслідок необхідності оренди автомобіля «ТІКО» (договір оренди (932) транспортного засобу від 18.01.2009р.) зазнає збитків в сумі – 548 297грн. (додаток розрахунок). Таким чином, у відсутність реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д. завдано матеріальної та моральної шкоди. 18) Вих. no.12-73 від 8.08.2012г. (посилання (472)) на адресу Генеральної прокуратури України було направлено чергову заяву до мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими – повторне (раніше від 8.11.2006 - посилання (472)). У даній заяві викладені факти морального і психологічного тиску на Канцара В.Д. у ІТТ та СІЗО. У заяві no.12-73 від 08.08.2012г. Заявник звертався з проханням: «- Порушити кримінальну справу і притягнути до відповідальності винних, у тому числі згідно вих. no. 11-188-2 від 12.06.12 року та інших, раніше направлених на Вашу адресу. - Надати Канцара В.Д. інформацію про результати проведеної перевірки, у вигляді постанов про порушення кримінальної справи або постанов про відмову в порушенні кримінальної справи. - Не направляти даний заяву для розгляду в прокуратуру Луганської області, оскільки дана заява містить факти незаконних дій з боку співробітників даної прокуратури, тому розгляд цієї заяви на території Луганської області не може бути ефективним, спрямування нашої заяви для розгляду на територію Луганської області є прямим порушенням ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод». До теперішнього часу належного реагування за заявою Канцара В.Д. не послідувало. Таким чином, у відсутність реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д. завдано моральний збиток. 19) Вих. no.224 від 23.06.2009р. (посилання) в прокуратуру м. Алчевська було направлено заяву, в якій було викладено факти, що свідчать про фіктивність банкрутства ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" (далі ВАТ «АМК») і шахрайські дії керівництва ВАТ «АМК» - з метою несплати платежів до державного бюджету. У заяві no.224 від 23.06.2009р. Заявник звертався з проханням: - Провести належну перевірку даної заяви про вчинення злочину протягом 3-х - 10-ти днів; - Порушити кримінальну справу за ознаками ст.ст. 190, 191 КК України та притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб; - Надати інформацію про результати проведеної перевірки, у вигляді постанови про порушення кримінальної справи або постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. В черговий раз бездіяльність прокуратури м. Алчевська виразилася в невиконанні обов'язку по розгляду та належної перевірки обставин в заяві. Вих. no.12-71 від 8.08.2012р. (посилання (2583)) та вих. no.12-78-1 від 11.09.2012р. (посилання (80)) до Генеральної прокуратури України було направлено заяву, в якій було викладено факти, що свідчать про фіктивність банкрутства ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" (далі ВАТ «АМК») і шахрайські дії керівництва ВАТ «АМК» - з метою несплати платежів до державного бюджету. У вих. no.12-71 від 8.08.2012р. та вих. no.12-78-1 від 11.09.2012р. Заявник звертався з проханням: «- Порушити кримінальну справу за фактами злочинів у відношенні державних (ВАТ «Алчевськкокс», Вторчормет та ін.) і приватних підприємств, викладеним у цій заяві в порядку ст.97 КПК України - за ознаками ст.ст.190, 191 КК України - Направити Заявнику постанову про порушення кримінальної справи, у відповідності зі ст.98-2 КПК України. - Не направляти даний заяву для розгляду в прокуратуру Луганської області, оскільки дана заява містить факти про незаконну бездіяльності з боку співробітників даної прокуратури, тому розгляд цієї заяви на території Луганської області не може бути ефективним, направлення нашої заяви для розгляду на територію Луганської області є прямим порушенням ст.13 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод». До теперішнього часу належного реагування за заявами Канцара В.Д. не послідувало. Станом на 01.06.2012 рік ППФ «Промснаб» зазнає збитків в сумі – 9 104 612грн (додаток розрахунок). Таким чином, у відсутність реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику Канцара В.Д. та підприємству завдано матеріальної та моральної шкоди. 20) Вих.no.423 від 23.12.2009р. (посилання (616)) на адресу Генеральної прокуратури, прокуратури Донецької області, прокуратури м.Донецька − було надіслане повідомлення про вчинення злочину в порядку ст.97 КПК України, де Заявник звертався з проханням: « 1. Провести належну перевірку даної заяви про скоєння злочинів протягом 3-х - 10-ти днів. 2. Порушення кримінальної справи за ознаками ст. 366 (службова фальсифікація), ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), 365 (перевищення влади або службових повноважень) КК України та притягнути до кримінальної відповідальності винних посадових осіб Ворошиловський відділ внутрішніх справ м.Донецька. 3. Надати Канцара В.Д. інформацію про результати проведеної перевірки, у вигляді постанови про порушення кримінальної справи або постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.» Таким чином, у відсутність реагування Генеральної прокуратури України, Заявнику посадовими особами правоохоронних органів, які не виконали свої обов'язки щодо захисту права на власність та фактично сприяли своєю бездіяльністю і внесенням в пошукову систему свідомо помилкової та несвоєчасної інформації − розкраданню і неможливості повернення викраденого автомобіля, чим суттєво завдали матеріальних і моральних збитків Канцара В.Д.. Збитки Канцара В.Д. становлять 5 832 772грн (розрахунок)
Водночас згідно п.1,4 ст.94 Кримінально-процесуального кодексу − повідомлення, опубліковані в пресі, а також заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян, − повинні спричинити перевірку і ухвалення рішення щодо порушення або відмови в порушенні кримінальної справи.
В порушення вимог статей 97, 99 КПК − мене не опитали ні по одній з вказаних заяв і на всі вищевказані мною заяви мені було дано відповіді згідно Закону України «Про звернення громадян» як на скарги та звернення громадян, і не було винесено жодної постанови про відмову в порушення кримінальної справи, чим об'єктивно, мене позбавили можливості скористатися своїм законним правом на оскарження постанов по суті, згідно, ст.99-1 і ст.236-1 КПК України, чим були прямо порушені мої, охоронювані законом права та інтереси і про що я неодноразово подавав скарги на необґрунтовані відмови у винесенні постанов, але мені вже відповідали, що при повторних зверненнях не будуть розглядати скарги. Таким чином, з боку Генеральної прокуратури України порушені мої права – при обігу із заявами про здійснення злочину в порядку ст.97 КПК України. Я маю право на розгляд моєї скарги в суді в порядку КПК України, у моєму випадку ст.236 КПК України гарантує моє право на судовий захист. Для зручності суду я надаю як зразок постанову суду, прийняту по аналогічній справі про скарзі в порядку КПК.
У цьому зв'язку, по факту не винесення постанов по моїм заявам в порядку ст. 97 КПК мені заподіяні моральні страждання і завдано моральної шкоди в силу того, що я вже більше 10 років бачу свою незахищеність перед свавіллям державних чиновників, представників держави і з цієї причини я не можу усвідомлювати себе повноцінним громадянином держави Україна, що завдає мені моральної травми і створює відчуття безвихіддя і страждань. Мої моральні страждання посилюються тією обставиною, що мої певні моральні та етичні цінності руйнуються жорстокою реальністю невиконання законів, бездіяльністю і нехтуванням прав громадян з боку Генеральної прокуратури України. Свої моральні страждання і моральний збиток я оцінюю в 1 (один) мільйон гривень і заявляю в даному позові вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Згідно ч.13 ст.2 ЗУ «Про судовий збір» − судовий збір не справляється за подання заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.110, 234, 236 КПК України, а також інформаційним листом ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2011р. «Щодо практики розгляду справ з оскарження бездіяльності органів дізнання, слідчого, прокурора»; постановою Верховного суду по справі no. 21-91во10 від 30.03.2010р.; листом Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ no. -259 / 0/4/11 від 11.03.2011 р.; та листом Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ no. 334 /8/13-11от 12.03.11 р.; Рішенням Конституційного суду України від 14 грудня 2011 року no. 19-рп/2011г., ч.13 ст.2, ст.4, ст.5 ЗУ «Про судовий збір», ст.13 ЗУ «Про державний бюджет на 2012 рік», – ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2011р. «Щодо практики розгляду справ з оскарження бездіяльності органів дізнання, слідчого, прокурора» ПРОШУ: 1. Визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України відносно невиконання вимог ст.97 КПК України при розгляді заяв Канцара В.Д. 2. Зобов'язати Генеральну прокуратуру України провести перевірку заяв Канцара В.Д. в порядку ст. 97 УПК України, у зв'язку із чим за підсумками перевірки зобов'язати прокурора винести відповідну постанову. 3. Визнати Генеральну прокуратуру України винною у заподіянні Канцара В.Д. моральної шкоди та стягнути з Генеральної прокуратури України на мою користь з моральну шкоду в розмірі 1 (один) мільйон гривень. 4. Враховуючи повноту викладених питань – розглянути скаргу за відсутності Заявника або у разі потреби – у режимі відіоконференціі з м. Алчевськ Луганська область. 5. Винести судове рішення і наказ суду і копії видати мені на руки. 6. За результатами розгляду даної скарги винести окрему ухвалу в порядку ст.23-2 і ст.340 КПК України відносно Генерального прокурора України та працівників Генеральної прокуратури України за ознаками злочину передбаченого ст. 367 КК України - службова недбалість у вигляді невиконання своїх прямих службових обов'язків як це випливає з наведеного в цій скарзі інформаційного листа ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2011р. «Щодо практики розгляду справ з оскарження бездіяльності органів дізнання, слідчого, прокурора».
Додаток – ксерокопії:
1. Копія скарги для Генеральної прокуратури України. 2. Зразок постанови суду, прийнятого по аналогічній справі про скарзі заявника. 3. Лазерний диск, де можна ознайомиться із зазначеними в заяві посиланнями.
Якщо суд визнає необхідним - то додатково до лазерного диску Заявником буде направлено копії звернень в паперовому вигляді, які неодноразово направлялися до Генеральної прокуратуру України та в ін. інстанції.
Документ1
Документ2 Документ3. 3.12.2012 года в 16-30 мы получили рекомендованным письмом эту повестку. Судья Кицюк В. (1203), уволен за противоправную деятельность Ответ. (1951) Документ4Уведомление о вручении.  Документ5. Постановление от 03.12.2012 года судьи Печерского районного суда г. Киева Кицюка В.П., уволен за противоправную деятельность  Документ 5.1Ходатайствових.no.13-5 (1952) від 11.01.2013р.–о присоединении заявлений - no.12-109 от 08.01.2013г., Акт no.12-108 от 27.12.2012г., no.11-188-3 от 28.11.2012г., no.13-1 от 11.01.2013г., no.13-3 от 11.01.2013г., no.13-6 от 10.01.2013г., no.13-7 от 14.01.2013г.;Документ6Ответы на АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА вих.no.13-9 від 19.01.2013 року (211)Ответ1. 
Документ7
Документ8
Документ9Очередное уведомление из Киева от 4.03.2013 года на 5.03.2013 года к 10-00.Необходимо отметить целенаправленное стремление суда лишить Канцара В.Д. возможности участия в судебном заседании – no.11-сс/796/264/2013 от 04.03.2013 года (ссылка Ответ4) судья Апелляционного суда г. Киева Ефимова направляет в г.Алчевск (750км) приглашение на участие 5.03.2013 года на 10-20 в судебном заседании.  Документ10Ответ no.5. Супровідний лист від 18.05.2013 року вих.no.11-сс/796/264/2013 з додатками.  Документ11Ответ no.6.Ухвала від 05.03.2013р. Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м.Києва у справі no. 11-сс/796/264/2012 за підписом колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва Єфимової О.І., Бартащук Л.В., Коваль С.М. (судья Ефимова О.И., судья Бартащук Л.В., Коваль С.М. – уволены за противоправную деятельность)    Документ12 АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА вих.no.13-9 від 19.01.2013 року (211)Документ13 вих.no.13-49 від 29.04.2013 року (1953) ЗАПИТ. ПРОШУ: 1.Повідомити Заявника про дату розгляду апеляційної скарги–вих.no.13-9 від 19.01.2013 року.Документ14 КАСАЦІЙНА СКАРГА вих.no.13-67 від 19.06.2013р. (621) на ухвалу від 05.03.2013г. Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м.Києв у справі no. 11-сс/796/264/2012. Ответы.Документ15 вих.no.13-89 від 08.08.2013р.. (622) ЗАЯВА про усунення виявлених ВССУ недоліків у справі no. 11-сс/796/264/2012 за касаційною скаргою вих.no.13-67 від 19.06.2013р. на ухвалу від 05.03.2013г. Апеляційного судуДокумент16 вих.no.13-119 від 21.10.2013р. (623) ЗАЯВА-ЗАПИТ за скаргою Канцара В.Д. на бездіяльність Генеральної прокуратури України (вих.no.12-86 від 15.11.2012 року)Документ17 вих.no.13-127 від 23.12.2013р. (624) ЗАЯВА-ЗАПИТ за скаргою Канцара В.Д. на бездіяльність Генеральної прокуратури України (вих.no.12-86 від 15.11.2012 року)Документ18. Постановление ВССУ от 17.09.2013 года об истребовании материалов дела.   Документ19. Ответ ВССУ.  Документ20. Сопроводительное письмо к определению ВССУ от 24.12.2013 года. "Для відома".  Документ21. Определение ВССУ от 24.12.2013 года. "Постановление Печерского районного суда г.Киева от 03.12.2012 года и определение Апеляционного суда г.Киева от 05.03.2013 года отменить, а материалы дела отправить на новое судебное рассмотрение"    Документ22. Получено 12.02.2014г. Вызов в Печерский суд на 10.02.2014 года.  Документ23. Вызов на 25.04.2014 года в Печерский суд. Нет информации о видеконференции.???  Документ24. Вызов на 19.05.2014 года в Печерский суд. Нет информации о видеконференции. Проигнорированы наши обращения вих.no.14-15 (505) від 17.02.2014г., no.14-23 (1220) от 18.04.2014г.   Документ25. ДОПОЛНЕНИЕ no.14-22-2 от 18.04.2014г. (649) no.2 к АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ЖАЛОБЕ no.14-19 от 31.03.2014г. (68) на определение Перевальского районного суда Луганской области от 21.03.2014г., полученное лично Канцара В.Д. 28.03.2014г. (ссылка Документ5) рекомендованным письмом. Документ26. Сопроводительное письмо no.14-27-2 от 28.05.2014г. (1225) к кассационной жалобе no.14-27 от 28.05.2014г. (1223) на определение от 25.04.2014г. (ссылка Документ8, Приложение 1) апелляционного суда Луганской области по делу no. 422/1704/13-к. Документ27. Заявление no.14-24 от 24.04.2014г. (22) Документ28. ХОДАТАЙСТВО Про проведення судового засідання в режимі відео конференції Печерським районним судом м.Київ. вих.no.14-26 від 20.05.2014р. (1221) Документ29. Вызов на 02.06.2014 года в Печерский суд. Нет информации о видеконференции. Проигнорированы наши обращения о видеоконференции вих.no.14-15 (505) від 17.02.2014г., no.14-23 от 18.04.2014г. (1220), вих.no.14-26 від 20.05.2014р. (1221) и другие.   Документ30. ХОДАТАЙСТВО no.14-24 от 24.04.2014г. (22) Обязать прокуратуру Луганской области направить в адрес (указан выше) Канцара В.Д. – постановление от 31.05.2013 года следователя прокуратуры Луганской области о прекращении уголовного производства no.42012030000000024 4. Печерский районный суд г.Киева, приобщить настоящее заявление к материалам дела no.1-кс-11/12 по заявлению Канцара В.Д. вих.no.12-86 от 15.11.2012 года – «СКАРГА в порядку ст.236 КПК України, рішення Конституційного суду України від 14.12.2011року», как доказательство продолжения нарушения прав Канцара В.Д. Документ31. Уведомление о заседании на 19.05.2014 года пришло 19.05.2014 года. Звонок Заявителя секретарю судьи Дружок. Секретарь сказала, что судья в совещательной комнате (т.е. заседание не состоялось бы даже если бы Заявитель приехал в Киев) и уведомит о следующем заседании. Заявитель сказал считать свой звонок телефонограммой и просил назначить заседание в режиме видеоконференции, учитывая военную ситуацию в Украине. (Звонок). Документ32. Постановление Печерского районного суда г.Киева от 02.06.2014 года, Судья Ю.А.Фаркош–оставить без удовлетворения просьбу о видеоконференции. Проигнорированы наши обращения о видеоконференции вих.no.14-15 (505) від 17.02.2014г., no.14-23 от 18.04.2014г. (1220), вих.no.14-26 від 20.05.2014р. (1221) и другие. Без надлежащего уведомления.  Документ33. Постановление Печерского районного суда г.Киева от 02.06.2014 года–оставить без удовлетворения.       Документ34. ДОПОЛНЕНИЕ no.14-22-2 от 18.04.2014г. (649) no.2 к АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ЖАЛОБЕ no.14-19 от 31.03.2014г. (68) на определение Перевальского районного суда Луганской области от 21.03.2014г., полученное лично Канцара В.Д. 28.03.2014г. (ссылка Документ5) рекомендованным письмом. ПРОШУ приобщить настоящее заявление к материалам дела no.1-кс-11/12 по заявлению Канцара В.Д. вих.no.12-86 от 15.11.2012 года – «СКАРГА в порядку ст.236 КПК України, рішення Конституційного суду України від 14.12.2011року», как доказательство продолжения нарушения прав Канцара В.Д.Документ35. Сопроводительное письмо no.14-27-2 от 28.05.2014г. (1225) к кассационной жалобе no.14-27 от 28.05.2014г. (1223) на определение от 25.04.2014г. (ссылка Документ8, Приложение 1) апелляционного суда Луганской области по делу no. 422/1704/13-к. Документ36 вих.no.14-29 від 02.06.2014р. (625)КЛОПОТАННЯ Про проведення судового засідання в режимі відео конференції Печерським районним судом м.Київ.Документ37 Апелляционная жалоба no.14-30 от 28.06.2014г. (626) на постановление Печерского районного суда г.Киева от 02.06.2014г. по делу no.1-кс-11/12, заявление no.12-86 от 15.11.2012 года.Документ38 Сопроводительное письмо no.14-30-1 от 08.07.2014г. (135) к апелляционной жалобе no.14-30 от 17.06.2014г. на постановление Печерского районного суда г.Киева от 02.06.2014г. по делу no.1-кс-11/12 на заявление no.12-86 от 15.11.2012 года.Документ39 no.14-32 от 29.10.2014г. (627) Дополнение 6 к no.12-86 от 15.11.2012г. Заявление в порядке ст.236 УПК Украины, решения Конституционного суда Украины от 14.12.2011 года. Дополнение 1 к Апелляционной жалобе, no.14-30 от 28.06.2014г., на постановление Печерского районного суда г.Киева от 02.06.2014г. (ссылка Документ16) по делу no.1-кс-11/12, заявление no.12-86 от 15.11.2012 года.Документ40 no.14-33 от 29.10.2014г. (628) Дополнение 7 к no.12-86 от 15.11.2012г. Заявление в порядке ст.236 УПК Украины, решения Конституционного суда Украины от 14.12.2011 года. Дополнение 2 к Апелляционной жалобе, no.14-30 от 28.06.2014г., на постановление Печерского районного суда г.Киева от 02.06.2014г. (ссылка Документ16) по делу no.1-кс-11/12, заявление no.12-86 от 15.11.2012 года. Документ41. Дополнение 8. no.14-39 от 31.12.2014г. (650) к вих.no.12-86 від 15.11.2012 року.
|
В.Д.Канцара
Канцара Зоя Іванівна